Коли їй було 12 років, її батьки роз лучилися, а після цього мати зробила все можливе, щоб дочка з батьком більше не зустрілися

 

Віка пам’ятає, як вона стояла в будівлі су ду в свої 12 років. Коли їй поставили запитання, з ким вона хоче залишитися, то Віка мовчава: она не знала, що сказати, тому що однаково любила і маму, і тата. Суд залишив дитину з мамою. Перед тим як піти, батько міцно обійняв Віку, сказав, як сильно її любить.

Він постійно відправляв алі менти, але мамі цього було мало: -Адже приховує свої доходи, лише б менше nлатити! – говорила вона. Поступово мати почала вселяти Віці, що тато зрадник, що він nогана людина. Вона kатегорично заборонила йому бачитися з дівчинкою. Так минули роки. Зараз у Віки є своя сім’я. Нещодавно наро дилася її донька.

Вона любить дивитися на те, як чоловік обіймає свою маленьку донечку. Стільки любові було в цьому, стільки ніжності… Віка мимоволі згадала про свого батька, про їх прощання. Вона твердо вирішила, що знайде його. Благо Віка підтримувала зв’язок з деякими родичами, знайшла його номер телефону.

І нарешті подзвонила: -Так, я слухаю, — пролунав такий рідний чоловічий голос. -Здрастуйте, це Віка… І тут повисла пауза. Потім крізь сльо зи батько промовив: -Ну нарешті-то, доню, я так довго чекав тебе. Буквально через кілька годин Віка і тато зустрілися. Вони довго обіймалися, батько не хотів відпускати її. Віка nлакала, було важко дихати.

Тато побачив свою маленьку внучку. Віка твердо вирішила, що тепер кожні вихідні буде проводити з батьком. Коли вони з чоловіком повернулися додому, то Віка зізналася, що вона по-справжньому щаслива. -Але тобі доведеться розповісти все матері, якщо вона дізнається від інших, то не пробачить. -Вона і так не пробачить. На наступний день Віка прийшла до мами. -Ну нарешті-то з’явилася, я вчора до вас приходила, а вас вдома не було… я що даремно тягнулася?

Можна було попередити. -Мам, я була в тата… -Чого, якого ще тата? Нема в тебе батька, і взагалі забудь, він зрадник. -Мам, можливо для тебе він зрадник, а для мене завжди залишиться батьком. -Так ти тепер заговорила… добре, спілкуйтеся скільки влізе! Мати пішла до кімнати, грюкнувши дверима. Після цього вона не хоче йти на контакт з дочкою, навіть онуку бачити не хоче.

КІНЕЦЬ.