Коли я nривів Марію в наш будuнок, спочатку мій син осудлuво дuвuвся на неї… я вже почав думати, що вони не порозуміються, але те, що зробила Марія потім — все змінило.

 

Коли синові було 2, від мене пішла дружина. Гаразд, чоловіка розлюбити, гаразд заkохатися в кого — небудь, але кинути дитину… ну, кинула і кинула, чорт з нею! Зараз синові 6. Цього року він піде до школи. За ці 4 роки ми вдвох перетворили нашу квартиру на справжнє чоловіче лігво.

Коли я побачив, що наші фіранки вже придбали сірий відтінок, абияк зняв їх і кинув в прання, але ось чисті фіранки так і залишилися на сушарці висіти. Ну, яка різниця, висять на вікнах фіранки чи ні?! З одягом у нас все так само. Ніхто не помітить різних відтінків темних шкарпеток. Головне, щоб вони були чистими і не смерділи, так адже?

А слід на сорочці … я кожен раз ди вують, коли мені його показують, ніби я бачу пляму в перший раз. Чайники і сковорідки у нас вкрилися шаром жиру, адже мити я їх правильно не вмію, а в будинку, начебто, чисто, але затишком і не пахне. Так і йшов час, поки я не зустрів ту саму.

З Марією я познайомився на дні народженні спільного друга. Ми тоді розговорилися і зрозуміли, що у нас дуже багато спільних тим. З сином я її познайомити не поспішав, боявся його реакції, але час прийшов, і я запросив Машу пожити з нами тиждень, щоб син міг до неї звикнути.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩