Коли я матu nознайомив із майбутньою дружuною, вона мені сказала, що вона хороша дівчuнка, але за дружину не годиться. Я тоді не розумів, що мама мала рацію.

 

Коли я мати познайомив із майбутньою дружиною, вона мені сказала, що вона хороша дівчинка, але за дружину не годиться. Я тоді не розумів, що мама мала рацію.

Рік тому я запросив Антоніну до себе додому, познайомитись з матір’ю. — Як тобі Тоня? — Запитав я у мами, коли проводив дівчину додому і повернувся до себе. — Усім хороша дівчинка, але за дружину не годиться, — відповіла мама. — Моя тобі порада — роз лучись з нею.

Або отримаєш не дружину, а дорослу дочку-невміху. — Я її люблю і одружуся! – твердо сказав я. — Твій вибір, — відповіла мати. — Тоді я перепишу на тебе бабусину квартиру. Одружуйтесь і живіть там. Я до вас лізти не буду. Як же мала рацію мама…

Після весілля ми з Тонею стали жити у моїй квартирі. Мама, як і обіцяла, жодного разу досі не приходила до нас. Ми з Тонею самі до неї ходимо у гості. Відвідуємо і свекруху з бабусею. Бабуся вчителька початкової школи, мама веде гурток гри на фортепіано. Милі, інтелігентні жінки. У будинку в них завжди чистота та порядок.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩