Ми з бабусею були дуже близькі. Пам’ятаю, що в дитинстві я розповідав їй речі, які навіть від мами приховував. Батька мого не стало, коли мені було лише п’ять, тож я його практично не пам’ятаю. Ми жили втрьох: я, бабуся, мати. Чотири роки тому, на жаль, бабусі не стало.

Я тоді був студентом третього курсу. Начебто великий хлопець, але на її похороні я плакав як хлопчик. Це стало великою втратою. У мене всього дві найближчі люди, і однієї з них не стало. З того часу наш будинок якось спорожнів. Більше він не наповнювався запахом бабусиних пирогів,

що так часто будили мене в дитинстві. Моя мама теж чудово готує, але бабуся мала особливий талант у кулінарії. Кімнату бабусі ми не чіпали, тільки забиралися іноді. Приємно туди заходити, сидіти у кріслі та уявляти, що насправді бабуся жива. Півроку тому ми зіткнулися з мамою з тяжкою ситуацією.

Спершу я зламав руку і через це не міг працювати. Моя робота пов’язана із дрібною моторикою. Водночас захворіла мати. У неї виявили злоякісну пухлину. Була потрібна термінова, дорога операція. В нас таких грошей не було. Кредит нам також не схвалили. Ми вже замислювалися про продаж квартири, адже здорова мати першочергово.

У ті дні я погано спав. Сон накочував на мене раптово, був тривожним. Мені почала снитися бабуся. Один і той самий сон протягом тижня. Вона стояла біля шафи і просила в ній прибратися. Казала: -Руки у мене слабкі стали, я не можу дістати до верхніх полиць. Сон був настільки нав’язливий, що я вирішив заглянути до шафи.

Яке ж було моє здивування, коли я виявив на верхніх полицях згорток із золотими прикрасами. Показав мамі. Вона нічого про них не знала. Цього вистачило, щоб оплатити лікування мамі. Мені здається, що бабуся з того світу підказала нам вихід із ситуації.