Коли вкотре уві сні бабуся nоказала мені вірну nолицю шафи, я вирішив все-таки заглянути що там. Від побаченого я застиr на місці

 

Ми з бабусею були дуже близькі. Пам’ятаю, що в дитинстві я розповідав їй речі, які навіть від мами приховував. Батька мого не стало, коли мені було лише п’ять, тож я його практично не пам’ятаю. Ми жили втрьох: я, бабуся, мати. Чотири роки тому, на жаль, бабусі не стало.

Я тоді був студентом третього курсу. Начебто великий хлопець, але на її похороні я плакав як хлопчик. Це стало великою втратою. У мене всього дві найближчі люди, і однієї з них не стало. З того часу наш будинок якось спорожнів. Більше він не наповнювався запахом бабусиних пирогів,

що так часто будили мене в дитинстві. Моя мама теж чудово готує, але бабуся мала особливий талант у кулінарії. Кімнату бабусі ми не чіпали, тільки забиралися іноді. Приємно туди заходити, сидіти у кріслі та уявляти, що насправді бабуся жива. Півроку тому ми зіткнулися з мамою з тяжкою ситуацією.

Спершу я зламав руку і через це не міг працювати. Моя робота пов’язана із дрібною моторикою. Водночас захворіла мати. У неї виявили злоякісну пухлину. Була потрібна термінова, дорога операція. В нас таких грошей не було. Кредит нам також не схвалили. Ми вже замислювалися про продаж квартири, адже здорова мати першочергово.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩