Ользі Захарівні настав час піти на пенсію. Усі працівники управління чекали на цей момент, як манни небесної. Але їхнім сподіванням не судилося збутися. Ольга Захарівна і не думала йти… Начальник транспортного відділу Ольга Захарівна Суворова була дуже суворим і вимогливим начальником.

Найчастіше навіть грубим. Працівники з інших відділів входили до її кабінету, боячись нарватися на її гнів. Та могла принизити, і проігнорувати. З Ольгою Захарівною навіть начальство побоювалося сперечатися. Голос у Ольги Захарівни був сильний, як гудок морського судна. Коли вона кричала: — Марино Петрівно, ви заповнили накладні? — здригалися всі. І в її відділі, і у сусідніх. Коли Ольга Захарівна вже на два місяці переробила необхідний стаж,

у неї виявили тяжку хв оробу. Потрібна була важка операція та тривала реабілітація. Ольга Захарівна була жінкою самотньою і допомогти з лікуванням їй не було кому. Тоді начальство вирішило кинути «клич у маси». Колектив фірми відгукнувся на заклик, і необхідну суму було зібрано.

Начальницю транспортного відділу лікували в найкращій обласній лікарні, найкращі лікарі. Півроку, з моменту, коли Ольга Захарівна розпочала лікування, весь колектив фірми жив спокійно.

Без її крику, без блискавок з її очей, без її причіпок і знущань. Колектив став звикати до мирної течії служби. Як то кажуть: не було б щастя, та нещастя допомогло. Однак, поправивши здоров’я, Ольга Захарівна, на превеликий жаль співробітників, повернулася на роботу.

Але, здається, чи то хво роба, чи то та допомога, що їй надали співробітники у важку хвилину, трохи змінили вдачу Ольги Захарівни. Вона стала більш чуйною до обстановки у колективі. Інакше як пояснити те, що вона відчула негативне ставлення колег до свого повернення вже через тиждень?

І написала заяву про звільнення?! Ольгу Захарівну проводили з пошаною. А на її місце призначили ввічливу та приємну у спілкуванні Марину Петрівну.

Джерело