Коли сестра nоkликала на своє весілля, то мама відразу сказала, що можна і не їхати, бо чоловік у неї — бідuнuй.

 

Коли сестра покликала на своє весілля, то мама відразу сказала, що можна і не їхати, бо чоловік у неї — бідний. Молодята розписалися, і привезли нас на галявину біля озера. Наречена була в простому білому платті, на голові — вінок з живих квітів, в руці замість розкішного букета — ромашки, це їй наречений подарував. Я думала — він просто жаліє грошей для неї. Другий день відзначали у нареченого вдома. Маленька однокімнатна квартира, стіл, старенький диван, зроблена на швидку руку лава для гостей. Якось все дуже бідно. Я думала — ну все, тут сестра моя довго жити не буде. А через півтора року ми приїхали до неї в гості всією сім’єю …

Коли ми з моєю рідною сестрою були ще зовсім маленькі, то часто грали в наречених: натягнемо на голову тюль і представляємо, що до нас приїхали уявні женихи, роблять нам пропозицію вийти заміж за них, і ми погоджуємося і граємо пишне весілля з великою кількістю гостей .Зрозуміло, що мій наречений повинен був бути кращий і самий головний — я ж все-таки старша сестра. Іноді сестра на мене за це ображалася, а я чомусь просто сміялася над нею.

Пройшло багато років. Сестричка ще вчилася в коледжі, коли я по-справжньому вийшла заміж, весілля було шикарною: ресторан, лімузин, дуже шикарне і дороге плаття. Ну, не сказати, щоб наречений був принц, але вже точно не з жебраків: є бізнес у нього свій, а ще квартира і машина хороша, причому, все особисте, зароблене лише ним одним ще до його 30-річчя, а мені було 22 , всього 8 років різниці.

Бізнес чоловіка пов’язаний з авторемонтом, у нього було своє СТО, звичайно, це не найкраща витівка, адже там багато роботи, я нічого в цьому не розумію, але все ж він — король. Я сестру намагалася познайомити з одним свого чоловіка, його підлеглим, але вона якось дивно реагувала на це: «А, ну да, як в дитинстві — тобі король, а мені його підлеглий!». Але, чесно кажучи, сестрі просто він не сподобався, сказала, що з ним нудно і нецікаво їй зовсім.

Мене чоловік дуже поважає: часто купує мої улюблені червоні троянди, дарує подарунки, золоті прикраси, але більшу частину часу він проводить на роботі. Я народила дочку, засіла вдома, та й працювати мені не потрібно, достаток в сім’ї хороший. Але мене не відпускає нудьга.

Дві мої близькі подруги вийшли заміж і роз’їхалися, а з сестрою ми стали мало спілкуватися: один раз посперечалися, тепер помирилися, але особливої щирості у нас тепер немає. Вона сказала, що я змінилася, загордилися в своєму багатстві, стала зарозуміла, через це і не спілкувалася; я думала, що вона мені просто заздрить.А помирала нас весілля сестри. Мама скаржилася, що наречений у неї безперспективний — кухар в ресторані, сам з дитбудинку, сирота, ну добре, що хоч держава йому квартиру виділив.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩