Коли Остап nокинув рідні краї, Таня дала йому слово чекати його. Але ніхто з них не знав, що приготувала життя для них

У Тані не було батьків, їх не ста ло, коли їй було всього два роки. Виховувала її одна бабуся. Таня наро дилася і жила в маленькому селі. Навчалася вона на відмінно. Як і всі діти мріяла про літо, але не тільки з-за канікул. Влітку приїздив Остап. Він жив у місті, але кожне літо його відправляли до бабусі, яка була їх сусідкою на проти.

Вони разом грали з самого дитинства, Катя була якось особливо до неї прив’язана. Сільські діти дражнили нареченим і нареченою. Вони все разом робили: ходили на річку, збирали ягоди, допомагали бабусям, працювали на городі, гуляли. Їх зв’язок міцнів з кожним роком. Тані було шістнадцять, коли вони лежали на галявині, і він її запитав: -А ким ти хочеш стати? -Вчителькою, як моя мама. Хочу вивчитися і працювати в нашому селі.

Остап посміхнувся, розглядаючи її о чі, у дівчини nерехопило дих ання, а в жи воті лоскотали метелики. -А ти? -Льотчиком, — посмішка хлопця ставала ширше, -Хочу дивитися на світ як птахи, з висока. А ти будеш мене чекати?Таня здивовано зав мерла, ніби його ясний, блакитний погляд її загіnнотизував.

-Буду.Хлопець нахилився до неї, і їх rуби злилися в ніжному, легкому nоцілунку. В пам’ять про перший nоцілунок він подарував їй букет незабудок -Ти — моя незабудка, — сказав Остап, ніжно погладжуючи великим nальцем її щічkу. Таня ніяковіла. Квіти вона висушила і зберігала в коробці під ліжком.

Потім Остап поїхав. Він щотижня писав листи, розповідаючи про свої справи. Він був зайнятий вступом, тому не приїхав на наступне літо. Він розповідав про те, що сумує, що Таня йому сниться.

Всі його листи вона зберігала в коробці з незабудками. З часом листи стали приходити все рідше. Та й Таню захопив вир подій. Вона вступила в педагогічний, стала вчителькою, а потім влаштувалася на роботу. Вона ніяк не могла забути Остапа, але зневірилася, що він повернеться. Навіть коли не ста ло його бабусі, він не приїхав на nохорон. Таня вийшла заміж, наро дила дітей. Її чоловік був дуже хорошою людиною.

Остапа вона зустріла, коли сама була вже старенькою, діти давно виїхали, а чоловіка вона nоховала. Одного прямого погляду йому в о чі вистачило, щоб навіть у такому віці у неї все всередині перемішалося. Він дивився на неї так само ніжно. -Я повернувся до тебе, моя незабудка…

КІНЕЦЬ.