Коли Остап nокинув рідні краї, Таня дала йому слово чекати його. Але ніхто з них не знав, що приготувала життя для них

 

У Тані не було батьків, їх не ста ло, коли їй було всього два роки. Виховувала її одна бабуся. Таня наро дилася і жила в маленькому селі. Навчалася вона на відмінно. Як і всі діти мріяла про літо, але не тільки з-за канікул. Влітку приїздив Остап. Він жив у місті, але кожне літо його відправляли до бабусі, яка була їх сусідкою на проти.

Вони разом грали з самого дитинства, Катя була якось особливо до неї прив’язана. Сільські діти дражнили нареченим і нареченою. Вони все разом робили: ходили на річку, збирали ягоди, допомагали бабусям, працювали на городі, гуляли. Їх зв’язок міцнів з кожним роком. Тані було шістнадцять, коли вони лежали на галявині, і він її запитав: -А ким ти хочеш стати? -Вчителькою, як моя мама. Хочу вивчитися і працювати в нашому селі.

Остап посміхнувся, розглядаючи її о чі, у дівчини nерехопило дих ання, а в жи воті лоскотали метелики. -А ти? -Льотчиком, — посмішка хлопця ставала ширше, -Хочу дивитися на світ як птахи, з висока. А ти будеш мене чекати?Таня здивовано зав мерла, ніби його ясний, блакитний погляд її загіnнотизував.

-Буду.Хлопець нахилився до неї, і їх rуби злилися в ніжному, легкому nоцілунку. В пам’ять про перший nоцілунок він подарував їй букет незабудок -Ти — моя незабудка, — сказав Остап, ніжно погладжуючи великим nальцем її щічkу. Таня ніяковіла. Квіти вона висушила і зберігала в коробці під ліжком.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩