Протягом багатьох років у нашій родині існувала традиція — збиратися разом у будинку нашої бабусі на великі свята. Це стало нормою, але, на жаль, наші сімейні стосунки не були позитивними, і я часто почувала себе погано через це.

Незважаючи на наші щорічні посиденьки, між нами не було ні теплоти, ні взаєморозуміння, хоча ми вдавали, що все гаразд. Я кілька разів говорила мамі, що не хочу ходити на ці сімейні зборища, але вона завжди наполягала, говорячи, що ми маємо бути там заради нашої бабусі.

Коли наша бабуся постаршала, ми з мамою вирішили взяти її до себе. Тепер наша велика сім’я збирається у нашому будинку на свята, хоча вони нічого не приносять із собою і навіть не пропонують допомогти з приготуванням їжі.

Нам із мамою доводиться все готувати, а вони ще й залишаються на ніч, часто пошепки критикуючи наше ведення домашнього господарства та догляд за бабусею.

Я була остаточно виснажена цими зборами і сказала своїй матері, що більше не хочу бачити родичів у нашому домі.

Здавалося, що ми були єдиними, хто докладав зусиль, витрачав свої власні гроші заради сім’ї – і не отримував нічого доброго натомість.

Але моя мама не знала, що робити, бо бабуся звикла приймати гостей на кожне свято, і це був її єдиний шанс побачитися зі своїми родичами.

Мені було шкода свою матір, але я не могла більше виносити ці сімейні посиденьки, які не приносили нам ні радості, ні тепла. Тому й оголосила їй, що відтепер ці пару днів ночуватиму у подруг.

КІНЕЦЬ.