Коли мама озвучила намір допомогти з донечкою, то ми з дружиною згодилися. Проте насправді допомоги там було небагато. Вона допомагала лише декілька днів, потім почала кудись зникати, а коли була вдома, то увесь час проводила з телефоном у руках
Я сам родом з Ужгорода, зараз проживаю на Рівненщині. Так ось нещодавно моя мама приїхала до нас допомагати дружині з донечкою.
Після мого одруження ми стали рідше бачитися, то вона й приїхала, мотивуючи це тим, що з дитиною на перших порах важко та потрібна допомога.
Моя мама займається лише мною, у мене немає ні братів, ні сестер, батько покинув нас, коли я ще ходив у школу.
Коли мама озвучила намір допомогти з донечкою, то ми з дружиною згодилися. Проте насправді допомоги там було небагато.
Вона допомагала лише декілька днів, потім почала кудись зникати, а коли була вдома, то увесь час проводила з телефоном у руках. Коли мама йшла кудись з дому, то не повідомляла куди, поверталася тоді, коли ми уже збиралися спати.
Якось мама не прийшла додому ночувати, ми з дружиною місця собі не знаходили. Її телефон був вимкнений, лише зранку мама прийшла додому та запах від неї стояв неприємний. Складалося враження, що вона ночувала в барі.
Ми з дружиною промовчали та й починати розмову не хотілося, адже донечка щойно заснула. Нам і самим хотілося поспати після безсонної ночі.
Та ця ситуація почала повторюватися, на четвертий раз моя дружина не втрималась.
Після чергового такого повернення дружина дала в руки моїй мамі квиток на потяг та сказала, що через годину у неї від’їзд додому та, що їй потрібно поспішати, щоб на нього встигнути.
Мама поглянула на мене, думаючи, що я стану на її захист, та я лише сказав, що бажаю їй щасливої дороги. Вона почала збирати свої речі. Складалося враження, що вона ось-ось засне. Я посадив її на таксі та мама поїхала на вокзал.
Як згодом з’ясувалося, моя мама була зареєстрована на сайті знайомств та приїхала до нас лише для того, щоб мати змогу ходити на побачення. А догляд за онучкою, то був лише привід.
Оскільки мама вільна жінка, з чоловіками з її міста знайомитися було соромно, а щастя в особистому житті хотілося, вона вирішила нас використати.
Можливо, методи дружини були дещо жорсткими, проте це було дійсно необхідно для збереження нашої емоційної стабільності. З мого часу дитина почала спокійно спати та й у нас настало спокійне життя. Тепер не довелося чекати з прогулянок дорослу людину, переживати чи з нею все добре.
З того часу мама перестала мені телефонувати, мабуть, ображається, а я не вважаю, що м її чимось образили.
КІНЕЦЬ.