У нас із чоловіком народилося троє доньок. Перші дві однолітки, які вже вийшли заміж, зі своїми сім’ями окремо живуть. А ось третя Настя ще школу закінчувала. Настя у нас розумна дівчинка, вчитися на відмінно, мріє в університеті на юриста вступити. Але останнім часом стала Настя приходити після школи якась бліда, відразу в свою кімнату тікала, я її практично не бачила.

А потім виходить Настя після лазні в тоненькому халатику, я розглянула її постать і відразу все зрозуміла, все ж таки сама тричі народжувала. Почала питати у доньки, хто батько дитини, вона нічого не відповідає. Довелося батькові розповісти, без скандалу ми не обійшлися. Але все ж таки ухвалили рішення, що Настя повинна народити. Школу Настя закінчила вже з дитиною на руках.

Але ми з чоловіком розуміли, що так просто руйнувати долю доньки не можна. У неї ще все життя попереду, тож відправили ії до міста вчитися. Настя стала затребуваним юристом, стала пристойно заробляти. Тож їй вистачало і на орендовану квартиру, і на життя, ще й на утримання своєї доньки нам із чоловіком відправляла.

Минуло, напевно, років зо три, і тут Настя заявляє, що знову вагітна від одруженого чоловіка. Він свою сім’ю кидати не збирається, але сказав, що якщо Настя йому народити, то дитину теж не покине, допомагатиме. До того ж, чоловік досить багатий.

Тільки ось у Насті тільки кар’єра до гори пішла, зараз усе кидати та йти у декрет було б не логічно. Попросила Настя, щоб ми з чоловіком виховували її другу дитину.

Але нам довелося відмовитись, бо вік уже не той. Ми з її першою донькою абияк справляємося, а тут ще одного новонародженого ми не потягнемо. Настя образилася. Сказала, що якщо вже й позбутися дитини, то це має залишитися на нашому совісті.

Джерело