– Коханий, ти о котрій годині повернувся з корпоративу? – запитала за сніданком Віра у чоловіка.

– Як закінчився вечір, так і приїхав, – спробував відмахнутися від розпитувань дружини Андрій.

– А точніше?

– Віра підозріло глянула на чоловіка.

– Годині о дванадцятій, напевно, я ж на годинник не дивився, – відповів він і продовжив пити каву.

– Зате я подивилася, – грізно промовила дружина.

– Була друга година ночі. І не треба мені тут «викручуватися». Бондаренко, відповідай прямо, де ти вештався?

Андрій дуже не любив, коли Віра зверталася до нього на прізвище. Але таке траплялося, коли вона була ображена.

Віра вже знала деякі подробиці корпоративної вечірки. У тому числі їй був точно відомий час закінчення урочистого заходу, адже в цьому ж офісі, де працював її чоловік, працювала двоюрідна сестра Вірв.

Опинившись під пильним поглядом дружини, Андрій заявив:

– Я зараз все поясню.

– Те, що ти вирушив із корпоративу на таксі, де на задньому сидінні розташувалися троє співробітниць вашої компанії, я вже знаю. А тепер розповідай, чому ти добирався до будинку майже три години?

Андрій після цих слів явно занервував, але постарався взяти себе в руки. Хоча для нього це було нелегко, адже після вчорашньої вечірки йому було важко.

– І ще, – продовжила дружина.

– Може заразом поясниш, звідки на твоїй сорочці з’явилися сліди губної помади?

Андрій насупив брови і наморщив лоба від хвилювання, перебираючи у своїй пам’яті всі подробиці вчорашнього вечора.

Справді, корпоративний вечір закінчився о 23-й годині. Потім співробітники компанії почали викликати таксі. В одній з машин, що прибули на передньому сидінні поруч з водієм розташувався він, а ззаду нього на сидіння розмістилися співробітниці компанії. Їх було троє.

По дорозі спочатку вийшла одна жінка, потім інша. Після цього водій таксі спробував уточнити маршрут руху. Але від дівчини, яка розташувалася на задньому сидінні, відповіді не було.

Тоді Андрій сів поруч із нею і спробував розбудити її. Але його спроби були безуспішними. Він знав, що ця дівчина Оксана працює у фінансовому відділі компанії, та спробував зв’язатися із заступником директора, щоб дізнатися адресу проживання Оксани.

Але у відповідь почув.

– Андрію, ти думаєш, я всі адреси наших співробітниць знаю. Чекай, спробую з’ясувати.

На з’ясування пішло майже півгодини. Водій таксі почав хвилюватися, але Андрій заспокоїв його, пообіцявши розрахуватись і за очікуванння.

Коли таксі нарешті виявилось біля потрібного під’їзду, то Андрій знову гальмував таксиста, попросивши затриматися хоча б на п’ять хвилин.

Андрію вдалося викликати домофоном чоловіка Оксани. Коли той будив свою дружину і вивів її із салону автомобіля, то Оксані стало зле. Водій не витримав і попросив розрахуватися. Андрій розрахувався з ним. А потім допоміг чоловікові Оксани довести її до п’ятого поверху.

– Ніколи ще не бачив своєї дружини в такому стані, – обурювався чоловік.

І Андрій, вже опинившись у їхній квартирі, перед відходом дав кілька порад чоловіку Оксани.

– Постарайтеся дати їй води. І, будь ласка, слідкуйте за нею. І не варто сваритися. Вона ж у вас зовсім молоденька. З ким не буває по молодості.

Лише після цього Андрій викликав таксі. Він справді не дивився на час, коли приїхав додому. Постарався безшумно роздягнутися, щоб не розбудити дружину. Ліг і одразу заснув.

Вислухавши пояснення свого чоловіка, Віра повторила своє запитання.

– Андрію, ти мені головного не пояснив, звідки на сорочці з’явилися сліди губної помади?

– Слухай, Віро, ти мене справді в чомусь підозрюєш? Вважаєш, що після 25 років спільного життя я здатний піти на сторону.

– Я нічого не вважаю. Але факти, вперта річ.

Андрій знову прокрутив у своїй голові всі подробиці вчорашнього вечора. Під час танців він дотримувався дистанції, ні з ким не обіймався. Коли допомагав піднятися Оксані на п’ятий поверх, то сам перебував у костюмі, тож навіть випадковий дотик не міг залишити слідів на сорочці.

– Ну, то ти мені, відповідаєш чи ні?! – насідала дружина.

– Віро, що хочеш думай, – сказав Андрій.

– Але я гадки не маю, звідки ця губна помада з’явилася на моїй сорочці.

Коли Андрій підвівся і пішов до раковини, щоб набрати склянку води , то виявив у купі білизни біля пральної машини свою злощасну сорочку.

Андрій підняв її та уважно оглянув з усіх боків.

– Віра, – гукнув він. – А де сліди помади, я щось не бачу.

– А що ти не зрозумів? Я пожартувала, – пролунав веселий голос дружини.