У них тон впевненіший на одну десяту герца, усмішка така – або згоріти, або зігрітися, ніколи не знаєш, яка тебе чекає сьогодні.

У кожному вчинку – відчуття свободи, у будь-якій з дій – врівноважена досконалість: у них так нескінченно вірять, що все вдається немов само собою.

Тих, кого люблять – видно здалеку: і хода у них легка, і крок м’якший.

Восени їх можна застати в крамницях, де продають ліхтарі й домашні зірочки, навесні – малюючи на стінах слова вітання для тих, хто повернувся з подорожей, взимку їх руки завжди зігріті, а влітку вони, зазвичай, приймають подарунки – персики, пісочні замки або світанки.

Список можна продовжувати на безкінечку кількість пунктів.

Тоді як у тих, хто любить – тільки одна відмінна риса – у них в очах відображений цілий Всесвіт.

Якщо Бог з іншими грає у хованки, то з ними – лише в піддавки. Як тут сховаєшся, коли так світишся зсередини.

Джерело