Ірина сиділа на кухні й пила чай з тістечком. Раптом двері відчинилися і на кухню забіг Степан. – Ну привіт, кохана! – почав він з порога. – Нічого не хочеш мені сказати? Де ти буваєш, наприклад, коли мене нема вдома? Ірина аж чаєм поперхнулася від несподіванки. – Я, я… Любий, я ходила в парк. Ще морозиво я купувала. А якось зайшла в магазин. Мені дуже захотілося пити, от я й купила водички… – Чому ти не сказала мені, що ходиш в місті одна?! – Степан дивився на неї, примружившись. Ірина не розуміла, що відбувається

 

-Мені добре! Я не збираюся нічого змінювати. Матері тільки не кажи. Вона вважає, що я успішна бізнес-леді.

-Ну, Ірино, ну ти даєш! – сестра була вражена. – А далі?

-Що далі? Так буде далі. Я красива, розумна і хитра. Тому так все і буде, – сказала Ірина, від душі сміючись над здивованою сестрою.

Ірина народилася в сім’ї з достатком. Тато працював начальником відділу, мама теж добре заробляла. Ірину виховували з відчуттям власної переваги, прищеплювали добрий смак, правильні манери.

Батьки не сумнівалися, що на неї чекає блискуче забезпечене майбутнє.

Коли Ірина навчалася у дев’ятому класі, у неї з’явилася молодша сестра. Її назвали Оля, і в неї теж від самого народження було все найкраще.

Матеріальний стан сім’ї за минулі роки ще більше зміцнився, і батьки могли собі це дозволити.

А ще, вони могли дозволити купити квартиру Ірині, яка через два роки вступила в інститут і поїхала у сусіднє місто.

-Не жити ж їй у гуртожитку! – вирішили батьки.

Грошами Ірині вони також регулярно допомагали.

Добре хоч навчалася дівчина на бюджеті, безкоштовно, адже вступила вона сама. Мізки у неї були, і здібності. І саме завдяки ним вона колись збагнула, що не обов’язково дуже напружуватися, щоб мати гарне життя. Є безліч інших способів.

Батька Ірини не стало, коли вона навчалася на п’ятому курсі. Мати теж злягла. Вона дуже переживала і тому серйозно заслабла. Тільки думка про те, що їй треба піднімати молодшу дочку, тримала її на плаву.

Сяк-так мама Ірини змогла вибратися і життя налагодилося.

Ірина не брала участі у цьому. Вона була поглинена підготовкою до захисту диплома, заліками та проектами, адже вона закінчувала інститут.

Мати була рада за дочку і пишалася нею. Вона чекала, що та повернеться у рідне місто, влаштується на роботу.

Звичайно, це було заплановано ще тоді, коли був живий батько, що Ірина прийде на фірму, де він працював. А зараз…

-Мамо… Не поїду я додому. Я тут добре влаштувалася, – сказала Ірина по телефону матері. – Взяли мене на одну фірму. Так. Диплом у мене з відзнакою. Все добре не переживай. Як Олька?

-Оля у школу ходить, в третій клас вже піде. Ти приїжджай хоч у гості! – промовила мати. – Я так скучила! І Олечка теж хоче тебе побачити.

-Якось виберуся, – пообіцяла Ірина і закінчила розмову. На неї чекали цікавіші справи.

На жодну фірму вона не влаштувалася. Їй це не було потрібно. Ще навчаючись в інституті, вона познайомилася із заможним чоловіком, Степаном.

Спочатку вона плекала надію на те, що він покличе її заміж. А потім зрозуміла, що таких намірів у нього немає, і не передбачається.

Він хоче створювати сім’ю. Може, й хоче, але не з нею. У них відбулася відверта розмова, під час якої Ірина зрозуміла, що Степан готовий бути з нею, забезпечувати її без будь-яких зобов’язань.

Ірина подумала і погодилася.

-А що поганого? – подумала дівчина. – Живу, як сир у маслі. Робити нічого не треба. Купую все, що захочу, розважаюсь.

Одного разу вона навіть їздила з ним на море. Степан багато працював. Жив один у шикарній квартирі в центрі міста.

Коли він вперше привів туди Ірину, вона була вражена. Вголос, звичайно, нічого не сказала, боячись здатися простачкою, але подумала:

-Оце так як люди живуть, Боже мій… Консьєрж, окремий ліфт. Тиша, квіти навколо і усміхнений персонал. Один хол чого вартий! А сад на даху… А басейн!

Ірина вдала, що це все їй давно знайоме, хоча очі у неї округлилися, побачивши таку пишність.

Спочатку вона здивувалася тому, що Степан, щойно в’їхавши у ворота житлового комплексу, вийшов з машини і їй теж сказав виходити.

Вона вийшла і побачила, як до них поспішає молодик, одягнений в уніформу. Він узяв ключі від машини і сів за кермо. Помітивши здивований погляд Ірини, Степан пояснив, що тут працює служба паркування, і йому не потрібно паркувати авто.

У самій квартирі також було все розкішно. Вікна до підлоги, м’яке світло, що лилося звідкись зверху і збоку і взагалі, Ірині здалося, що вона опинилась у палаці.

Степан, мабуть, до цієї всієї пишноти давно звик і почував себе впевнено. Він сказав Ірині, що хоче, щоб вона жила поруч із ним. А свою квартиру вона може здавати, якщо хоче. Але, приходячи з роботи додому, він хотів бачити її саме тут.

Чи треба казати, що Ірина з радістю погодилася? У самій будівлі було кілька кафе, салон краси, фітнес клуб та багато чого ще. Можна було цілими днями стирчати тут і отримувати задоволення від життя, що дівчина й робила.

Були певні умови. Степан любив певні кольори та стиль.

Одягалася Ірина тільки в той одяг, який вибирав та купував він.

Це стосувалося і білизни. Косметика, колір волосся, зачіска, все це контролював Степан. Він диктував, у який колір їй пофарбувати волосся і що сьогодні вдягнути.

Прикраси дорогі він не купував, вважав, що це марна трата грошей. Але гарна біжутерія часом виглядала не гіршою й Ірина вважала, що її все цілком влаштовує.

Але в якийсь момент їй стало нудно. Ірині думалося про те, що вона знаходиться «в золотій клітці» і їй ставало дуже сумно.

-Як банально! – зітхала вона. – Думала, що тільки дурні принцеси з казок відчувають ці дурні почуття. Жити б та радіти! Але як же ж нудно!

-Я ніби на повідку, – пробурмотіла вона, надягаючи жакет і застібаючи туфлі. – Піду хоч прогуляюся, чи що… Що я й вийти нікуди не можу? Я вільна людина!

Одна за ворота розкішного житлового комплексу вона вийшла вперше.

-Як добре! – думала Ірина, крокуючи вулицею. – Пташки співають, сонце світить. Що хоч сьогодні за день тижня? Може, вихідний? Чому всі такі радісні йдуть?

Ірина, живучи зі Степаном, втратила лік часу. Усі дні злилися у єдину лінію. Степан працював іноді й на вихідних, і вона не замислювалася про це. Просто не треба було.

Вона мала банківську картку, рахунок якої регулярно поповнював Степан й Ірина вирішила купити собі морозиво. Сіла в парку на лавочку і почала ласувати.

День пройшов чудово вона багато гуляла та просто насолоджувалася свободою. Вона навіть пару зупинок проїхала на тролейбусі, ​​так давно вона не користувалася, що захотілося прямо…

Ірина повернулася до того, як повернувся з роботи Степан, який одразу ж потяг її у якийсь клуб.

Одягнувши те, що він вказав і, розпустивши своє шикарне волосся, Ірина виглядала чудово.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩