Ірі було вже тридцять два роки. Мати постійно заводила розмову про онуків та заміжжя. Тільки ось особисте життя в Іри не складалося. Чи то справа була у завищених очікуваннях, чи то просто не щастило з протилежною статтю. І ось Іра зовсім розчарувалася в чоловіках, але про дитину часто думала.

І вирішила народити, але наро дити собі. Всіх знайомих вона відразу списала з рахунків, всі вони були не підходящими кандидатами на батька. Почала шукати знову знайомитись, часто відвідувала всякі заходи, театри та кіно. Там і познайомилась із Андрієм. Вони почали зустрічатись.

Зовні він був дуже привабливим, характер також їй подобався, був розлу чений. Уточнивши інформацію про відсутність ро дових хво роб, Іра зрозуміла, це те, що потрібно. І ось через два місяці Іра побачила на тесті дві заповітні смужки. Того ж вечора вона написала Андрію коротке повідомлення: «Тебе я не люблю, я маю іншого.

Не шукай мене». У Іри народився син, якого вона назвала Іваном. Цю подію відзначали у вузькому колі: Іра, її мати, дві найкращі подруги. Через півроку подруга Іри запросила її відвідати дачу, там повітря чисте, корисне для дитини.

Іра погодилася. Коли вона гуляла з дитиною околицями і захоплювалася красою природи, раптом її хтось торкнувся за плече. Розвернувшись, вона побачила Андрія: -Іро, я не очікував тебе тут побачити. -Ти що стежиш за мною? -Ні, у мене тут бабуся живе. Андрій став ставити питання про іншого чоловіка та дитину, але Іра поспішила втекти від його розпитувань.

Згодом Андрій дізнався від подруги, що це його син і прийшов робити пропозицію. Іра хотіла і тоді втекти, але він переконав її хоча б спробувати. Вони у щасливому шлюбі вже десять років, виховують двох спільних дітей.

КІНЕЦЬ.