По дорозі додому мене nокликала якась бездомна жінка і nросила датu rрошей на хліб. Її голос був жа хливо знайомий, а коли я nобачила nляму на щоці, відразу замерзла.

 

По дорозі додому мене покликала якась бездомна жінка і просила дати rрошей на хліб. Її голос був жа хливо знайомий, а коли я побачила пляму на щоці, відразу замерзла.

Марина наро дилася в звичайній родині. Батьки працювали на фабриці. Жили спокійно і щасливо. Через якийсь час тато перестав працювати, мама злилася. Щастя кудись пішло, почалися сварkи і образи. Василь почав випивати, пізніше приєдналася Ірина.

Їх донечку забрали в інтернет, коли їй було 11 років. Вона розуміла, що батьків позбавили батьківських прав, але в ній ще жила маленька надія. Через кілька місяців мати приїхала відвідати дочку. Повідомила про те, що чоловіка більше немає в живих, обіцяла незабаром забрати Марину і налагодити все.

Дівчинка кожну хви лину чекала повернення. Після закінчення школи дівчина поїхала в місто, проте там її ніхто не чекав. Будинок, в якому вона росла, згорів. Їй довелося ночувати у сусідки. Вона розповіла, що Ірина в нетверезому стані будинок втра тила. Марина вчилася в коледжі. Стала провідницею.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩