Ганна Андріївна не хотіла відзначати свій ювілей, бо діти у такий важливий день навіть не згадали про неї. І раптом пролунав дверний дзвінок

 

У Ганни Андріївни у неділю ювілей. Їй виповнилося шістдесят років. Але оскільки на роботі в суботу був корпоратив, вона вирішила нікого не кликати до себе додому.

Їй хотілося спокійно посидіти вдома і поїсти щось смачненьке. Вона мала п’ятеро дітей, але в місті на той момент нікого не було. Чоловік рано пішов із життя.

Дочки вийшли заміж і переїхали в інші міста, а сини зовсім в іншу країну переїхали. Ганна Андріївна, мати п’ятьох дітей, ніколи не думала, що відзначатиме ювілей одна. Їй так хотілося такий прекрасний день провести зі своїми дітьми та онуками. А з подругами відзначати ювілей якось не хотілося.

Вона встала рано, приготувала свої улюблені млинці, спекла пиріг, зробила собі чай і пішла дивитись телевізор. Почувалася вона самотньою. Як може мати п’ятьох дітей, почуватися самотньою? Опівдні раптом зателефонували у двері . Ганна Андріївна навіть не хотіла відкривати.

Не хотілося їй нікого бачити. Вона думала, що то подруги чи сусіди прийшли її привітати, але вона нікого не чекала. Спочатку вона навіть двері не хотіла відчиняти.

Але за дверима на неї чекав справжній сюрприз. За дверима стояли троє дочок та двоє синів.

Вони всі вирішили зробити мамі сюрприз, купили квитки і одного дня приїхали до мами. Давно вони всі разом не збиралися, а зараз була чудова нагода для цього. У їхньої коханої матері шістдесятиріччя. Мама стояла біля дверей і nлакала від радості. Не чекала вона побачити своїх дітей та ще й усіх разом.

І жодні подарунки їй більше не потрібні. Коли діти поряд, мамі нічого вже не потрібне. Адже вона присвятила їм все своє життя, любила і балувала їх усіх, а на свій ювілей, звісно, чекала на них з нетерпінням. Але хто міг подумати, що вони всі зможуть приїхати. А ввечері вони влаштували мамі справжнє свято у ресторані.

КІНЕЦЬ.