Весілля – це завжди найкращий день для молодої сім’ї.

Але в мене цей день до кінця життя запам’ятається як знищення стосунків зі свекрухою та свекром.

Не думала, що вони настільки нахабні люди. Як тільки ми з хлопцем повідомили батькам про намір одружитися, вони узгодили всі витрати на весілля поділити навпіл. Щоправда, мої батьки довірили всю організацію свята сватам. На відміну від моїх батьків, у них є автомобіль. Тим паче вони самі запропонували всім керувати.

Весілля пройшло чудово. Гості веселилися від душі, ми з чоловіком були дуже щасливі, а батьки не могли натішитись.

Після весілля ми переїхали жити до батьків чоловіка.

Вони жили у двоповерховому будинку, який так чи інакше мав дістатися моєму чоловікові. Він у батьків єдиний син.

Якось я почула розмову свекрухи по телефону зі своєю співробітницею. “

Ти розумієш, вони навіть не помітили, що ми заплатили менше.

Це ж можна було здерти з них на кілька тисяч більше. Їм головне дочку заміж видати!”

Після цього я вже нічого не хотіла чути. Ось як вони насправді ставляться до мене та моїх батьків. Невже їм повернулася рука так вчинити з моїми батьками? Ввечері я розказала про все своєму чоловікові. Він одразу вирішив поговорити з батьками. Свекруха спочатку почала виправдовуватися, мовляв, я неправильно все зрозуміла. Але я добре все чула.

“Це ж для вас я стараюся, діти! Не заберу я все собі”, – сказала вона.

От нахаба. Ще й сміє виправдовуватися.
Гадки не маю, як мені тепер з ними жити під одним дахом.

Я навіть запропонувала чоловікові переїхати на орендоване житло або взяти квартиру у кредит.

Про яку довіру та хороші стосунки тепер може йти річ. Не можу навіть дивитися в сторону свекрухи зі свекром. Хто знає, що їм ще може збрести в голову.

КІНЕЦЬ.