Доnоміr дівчuні з коляскою – і знайшов на свою rолову куnу nроблем

 

Цієї історії вже двадцять років, але я пам’ятаю її в найдрібніших подробицях, наче це було вчора. У мене закінчилися пари в інституті, і я був на шляху до свого гуртожитку. Мені залишалося лише дорогу пройти, щоб дійти до нього. І я спустився у підземний перехід.

А коли вийшов із нього, то побачив молоду жінку з коляскою. Вона тягла дитячий транспорт, ледве піднімаючись нагору. Я запропонував їй свою допомогу — взяв візок із дитиною і поніс її до виходу. Щойно дійшов до виходу, повернувся з усмішкою на обличчі, щоб передати візок матері.

Але виявив, що жінки нема. Я оглянув усе довкола, але її й слід застудив. Вирішив почекати її, подумав, а раптом вона відійшла в магазин або ще може щось трапилося і їй потрібно було терміново відлучитися. Дивно, звичайно, але робити не було чого. Я довго вдивлявся в обличчя кожної перехожої жінки, сподіваючись знайти матір малюка, але та просто зниkла.

Я простояв там з коляскою цілу годину, як дурень. Потім не знав, що мені робити, дуже ро згубився і не знайшов нічого ро зумнішого, ніж піти разом із дитиною до свого гуртожитку.

Я зовсім не вмів поводитися з дітьми. Не знав, як їх доглядати, що їм можна, а чого не можна. Тому вирішив звернутися по допомогу до вахтерkи.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩