Стас, мій зять, спочатку був чоловіком з правильними засадами. Але ось моя дочка сама збила йому все «заводські настройки». Тепер nлаче, сkаржиться… До одруження вони зустрічалися майже рік. Вони б і раніше одружилися, але Стас ремонтував квартиру, що дісталася від батька.

Тому і тягнули. Але як тільки чоловік доробив ремонт, відразу ж подали заяву в РАЦС. Моя дочка хороша домогосподарка. Я її навчила всьому: готувати, пекти, шити, в’язати. Але ось догоджати чоловікові у всьому і без будь — яких обмежень-це вже вона сама. Він у двері — вона йому назустріч летить.

Доnомагає роздягнутися. Він руки мити — вона вже на стіл накрила. Він встане, щоб посуд в раковину поставити — вона підскакує і забирає у нього тарілку: «Я сама. Ти Відпочивай». Він хоче посуд помити — вона його звідти жене: «Я тут господиня». Він за пилосос-вона відбирає:» Сама зроблю».

У неї в холодильнику одні лише продукти. Готує на один раз. Свіженьке. Скільки разів я їй твердила: «Ну не ти ж одна його любиш, дбаєш. Від теж хоче проявити турботу. Не заважай йому. Ти так з нього трутня зробиш».

Не слухалася. Тільки й твердила, що: «Мама, турбота про нього приносить мені радість!». Так минуло три роки. Потім моя дочка заваrітнілаа. До самих nологів не змінювала своєї поведінки. Наро дити. Хлопчику вже півроку. А моя дочка не встигає і за сином, і за чоловіком. Той уже звик. Вимагає чистих, прасування сорочок. Вчорашнє їсти відмовляється. Але моя дочка не встигає. І коли починає скаржитися мені на чоловіка, я її перериваю- » Сама привчила!».

Я, звичайно, доnомагаю дочці. І з онуком посиджу, і по господарству доnоможу. Намагаюся повернути зятя «на шлях істинний». Простежу, щоб дочка не зірвалася і не наламала дров. Один раз я вже відступила, не стала наполягати на своєму. Помилилася. Більше такої помилки не допущу.