Як кожна жінка, я хочу бути щасливою. Хочу мати чоловіка, дітей. Але в мене зараз так все заплутано, що просто буває це так пригнічує, що думаєш невже таким має бути життя?

Я прожила 10 років із байдужим чоловіком. Дітей у нас не було, а мені так хотілося бути матір’ю.

Своїми думками та переживаннями я завела себе в таку глибоку депресію, що я просто овочом ходила на роботу і не розуміла, для чого мені це все потрібно.

Про свої переживання я написала на сайт знайомств. Хоча моя тема взагалі не підходила для цього, де мене на сторінку знайшов чоловік, який витягнув мене з цієї депресії своєю увагою та турботою.

Він одружений, і я так їм дуже захопилася, що, напевно, я закохалася в нього.

Він пише мені щодня, але бачимося все рідше і рідше. Я розумію, що він має дружину, сім’ю, але й мене він не дає спокою. Завжди нагадуючи про себе.

На початку, коли у нас все починалося, я була така щаслива. А потім це все перейшло у муки. Коли ти хочеш, щоб він був поряд, але цьому ніколи не бувати.

Ви, звичайно, скажете, чому він, чому не знайти вільного чоловіка, з яким буде все добре?

Це не так просто.

До мене чомусь тягне одружених чоловіків. Вільні мені жодного разу не трапляються. Зараз, наприклад, намагається доглядати ще один одружений, але я просто ігнорую його.

Хоча дуже приємно, коли на тебе звертають увагу приємні чоловіки. Погано тільки, що приємні чоловіки одружені. А дивляться вони на інших жінок, бо їм у сім’ї не вистачає кохання.

КІНЕЦЬ.