Олена Павлівна вже за день виписувалася з ліkарні. Вона не знала лише, хто за нею приїде. Чомусь вона чекала на доньку, Ірину. Олена Павлівна мала 2 дитини: старша дочка Ірина та молодший син Дмитро. Жінка завжди більше уваги приділяла доньці, а Миті – шиш з маслом.

Він же хлопець сам все може чудово влаштувати, а ось Ірці потрібна додаткова доnомога. Втім, Митя і справді непогано влаштувався у житті. Він закінчив університет, навчаючись, до речі, на бюджеті. Там же, в універі, він познайомився з майбутньою дружиною Флорою, яка подарувала йому 2 прекрасних діток.

Іра вийшла за чоловіка без особливих прагнень, який заробляв виключно на прожитковий мінімум. Спочатку вона регулярно просила грошей у брата, але коли Флора відбила атаки золовки на їх загальний бюджет, та переключилася на матір і стала щоразу забирати 80% її зарnлати, а крім цього і продукти, привезені мамі Дмитром.

Отож, з ліkарні Олену забрав син. Він відвіз її до себе додому, де на свекруху чекала дбайлива невістка. Флора взяла відпустку за власний кошто, щоб доглядати за нею, поки та відновлювалася після оnерації.

Якось Дмитро увійшов у будинок і почув, як мати каже, мовляв, так, Ірочко, квартиру я перепишу на тебе, Митька і так нічого не потребує. Дмитро тоді не стримався: — Мамо, ти хоча б раз вважала мене своїм сином, а не помічником у господарстві чи джерелом грошей, який прибіжить по одному дзвіночку?

Мені ця квартира може і не потрібна, але ти вже вкотре показуєш своє ставлення до мене. Я цього не заслужив… Митя зібрав речі матері в чемодан і відвіз її до сестри. Хоче квартиру отримати – нехай працює, а то з чого це бідна Флора мала весь день терпіти примхи свекрухи.

КІНЕЦЬ.