Дарина прийшла в гості до своїх друзів. Стіл вони вирішили накрити на веранді. – Так, всіх прошу до столу! Шашлик готовий! – оголосив Ілля, господар будинку. Всі загомоніли і посідали за стіл. Раптом в Іллі задзвонив телефон. – Привіт! Давай під’їжджай, – сказав він комусь у слухавку. Він відкрив ворота і на подвірʼя заїхав дорогий джип. З машини вийшов якийсь чоловік. Дарина придивилась до нього і ахнула

 

Є люди, яким не подобається осінь. Хмарне небо, часті дощі, вогкий вітер і сіра природа навколо. А ось Дарині дуже подобається, особливо кінець вересня, золота осінь.

Дарині п’ятдесят років. Їй навіть не віриться, якщо не вимовляти цифри, вона й не пам’ятає, що п’ятдесят.

Чудово почувається, зустрічається з подругами, іноді виїжджають за місто всією компанією до своїх друзів Каті та Іллі. У них будинок майже в лісі, от і проводять весело час.

Останні вісім років Дарина живе одна, був у неї коханий чоловік, але після двадцяти років сімейного життя розійшлися. Якось приїхав із роботи і сказав чесно:

-Іду я від тебе, покохав іншу. Сподіваюся розійдемося без сварок, я просто йду.

Для Дарини ця новина була, як грім серед ясного неба, але вона впоралася з собою і вдала, що її анітрохи не здивувала ця новина, чоловік навіть не повірив її реакції. Довго дивився на неї, потім перепитав:

-Даринко, ти що не зрозуміла? Я залишаю тебе, люблю іншу.

-Зрозуміла. Я з першого разу зрозуміла. Іди, я тебе не тримаю. Сварок не буде, йди, – ледве стримуючись, казала вона.

Чоловік зібрав свої необхідні речі і ще раз, не вірячи своїм очам та вухам, повторив:

-Я йду назавжди. А ти навіть не заплачеш?

-Було б по кому плакати, – голос уже починав тремтіти, але двері вчасно зачинилися.

Дарина дала волю сльозам, вона плакала на всю квартиру, добре, що доньки не було вдома. Потім вона сама дивувалася, як вона могла себе стримати в той час.

Потім прийшло усвідомлення самотності, особливо коли дочка вийшла заміж і поїхала з чоловіком на малу батьківщину. Але подруги не дають їй нудьгувати. Запрошують у кафе, в гості, на якісь заходи. Тож Дарина тепер звикла і їй комфортно.

Через два роки після відходу раптом повернувся чоловік, вибачився і запропонував знову створити сім’ю. На що Дарина відповіла відмовою:

-Мені і так добре. І вдруге не хочу входити в одну річку.

-Отак, значить, ти ставишся до мене? – здивовано й невдоволено спитав чоловік.

-Ти для мене ніхто. Пішов і пішов. Для чого прийшов знову?

-Мені не пощастило з тією жінкою, вона інша, – якось нерадісно сказав він.

Життя так влаштоване, коли зустрічаєшся, це одне, а коли сімейне життя, це інше. Причому обидва поняття різко відрізняються одна від одного.

-Одним словом, я повертаюся до тебе, і ми з тобою продовжуємо наше життя, – наполегливо говорив чоловік.

Дарина розсміялася:

-Нас тобою немає. Є я, є ти, і ми є окремо один від одного. Розмова на цьому закінчена, йди.

-Не думав, що ти така зла.

-А в мене вчитель був дуже хороший. Ти забув, як мене поставив перед фактом?

Дарина виставила чоловіка і зачинила за ним двері. Більше він не з’являвся…

Знову було прикро, що колишній чоловік так погано думає про неї, думає з радістю прийме його назад. А ось і ні.

Вона останнім часом зовсім не думає про ніяких чоловіків. Дарина добре виглядає, є чоловіки, які іноді проводжають її поглядами. На роботі колеги-чоловіки намагалися до неї підійти, запросити кудись, але залишаються всі на рівні друзів-колег.

Дарина йде не поспішаючи осіннім парком. З роботи вона спеціально йде через парк, хоча ця дорога довша, але їй поспішати нікуди.

Їй подобається, як шарудить сухе осіннє листя під ногами, стоїть суха осінь, кінець вересня. Вона з легким сумом думає про минуле літо, але осінь теж обожнює, тому що народжена восени, на початку жовтня.

Завтра субота, Катя запрошує друзів до себе на пікнік ловити останні теплі та сухі осінні дні. Дарина вийшла з парку і попрямувала через перехід на інший бік дороги, неподалік її будинок.

Ішла задумавшись, не доходячи до будинку, раптом їй назустріч з-за рогу виїхала машина, добре, що повільно, але Дарина не встигла відскочити. Зупинившись, водій вискочив і почав витирати її світлий плащ на лівому плечі, там виднілася брудна пляма.

-Ну, що ж ви не дивитеся, я навіть посигналив, все добре? – все запитував чоловік.

Дарина була зла і на себе, і на водія. Вона сама винна, добре нічого не сталося.

-Все добре, просто плащ треба прати, – розгублено озвалася вона.

-Але ви пробачте мені, я не хотів, так вийшло.

Дарина уважно дивилася на чоловіка, виявляється є симпатичні чоловіки у віці, вона зловила себе зовсім не на тій думці, яка повинна бути в неї зараз. Чоловік спортивного типу, за п’ятдесят, сивина блищить у волоссі, в окулярах, оправа явно дорога, стильна, підходить йому.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩