Мій син завжди доробляв всю домашню роботу на продленці, тому ми з дружиною зі спокійною совістю відпускали його пограти на дитячому майданчику у дворі. В черговий день він повернувся зі школи, кинув портфель, перевдягся і вийшов надвір, а я нещодавно повернувся з роботи.

Оскільки дружина мала затриматися того дня на роботі, я вирішив приготувати щось смачненьке на вечерю. Ось, я одягнув фартух, нарізав салати, займався вже гарніром, як раптом мені зателефонував син із незнайомого номера.

Почуте в трубці змусило мене кинути все і бігти прямо у фартуху до сина, перестрибуючи по 3, а то й по 4 сходинки. А річ у тому, що син мені сказав: — Тату, можеш прийти, будь ласка?

Тут один дядько прийшов… мені потрібна твоя доnомога. На майданчику я побачив сина в компанії двох дорослих людей: жінки та чоловіки, що стоять по обидва боки від нього. Я вже уявляв, як мені «представитися» цьому мужику, щоб син не постраждав ні фізично, ні морально. Все виявилося кращим, ніж я собі уявляв. Виявилося, що мій син знайшов на майданчику телефон.

Оскільки поролі на телефоні не було, він відкрив контакти та зателефонував останньому номеру до «Недавніх», а це була «Улюблена». Син повідомив про свою знахідку, і вже за 10 хвилин ці люди з’явилися на майданчику. Виявилося, що телефон був робочим, і на ньому було баrато важливої інформації.

Як подяка незнайомці запропонували моєму синові конверт із грошима, але він їх не брав, адже «тато велів не брати нічого від незнайомців». Конверт ми все ж таки забрали. До цих грошей я ще трохи додав і куnив синові телефон, про який він уже давно мріяв. Правильно ми сина виховуємо.

КІНЕЦЬ.