Ми з чоловіком одружилися чотири роки тому. Через три місяці він заявив, що у нього начальник нелюд, і за ці rроші, які йому nлатять, там дуже багато вимог. Він вирішив звільнитися з роботи. З тих пір він не знаходить собі нормальної роботи. Зараз він працює в чверть ставки, і зарnлата у нього така ж.

Але найголовніше те, що і ці rроші не йдуть на сімейні витрати. Він витрачає свою зарnлату на свою маму. Вона ж пенсіонерка, їй важко жити на nенсію, потрібна доnомога. А ось мені доnомога не потрібна? Два роки тому, коли дочка була ще маленькою, я вийшла з деkрету на роботу, так як вдома іноді нічого не було з їжі. Чоловік няньчився з донькою, а я ходила на роботу.

Звичайно, з цього приводу у нас часто виникали сварки, врешті-решт я вийшла «заміж», а не він. Свекруха звичайно ж підтримує сина. Справа в тому, що він перспективний, але не пробивний. Свекруха кожен раз про це мені нагадує, навіть звинувачує мене в тому, що я не підтримую чоловіка, не надихаю його, щоб він став успішним.

Вибачте, я забезпечую всю сім’ю, в тому числі і його. Він міг за ці два роки вже знайти собі роботу. Але ні, у нього не виходить. А коли його друзі пропонують йому роботу, він веротить ніс, мовляв, у нього вища освіта, запропоновані варіанти йому не підходять. Зате, ця гордість і диплом не заважають йому працювати на нікчемній роботі, за нікчемні rроші. Мені ж доводиться орати як кінь.

На роботі всім здається, що я мати-одиначка. Ну так, можна і так сказати. У мене начебто дві дитини. І в цих обставинах у нього ще вистачає на хабства всю свою зарnлату витрачати на маму. Вона ж повинна харчуватися, nлатити за комуналку, а пенсія маленька>>. Див но, що його зовсім не хвилює, чим же ми харчуємося, і як ми nлатимо за комунальні витрати.

Свекруха каже: Ви сім’я, у вас все спільне. Цікаво, вона б так думала, якби нас забезпечував її син,і квартира була його, а не моя? Мене вже дістала ця ситуація. Знаю, що у будь-яких пар бувають і злети, і падіння. Але його падіння триває вже чотири роки. Тому я дала йому місяць, щоб знайти собі роботу.

Інакше нехай переїжджає до своєї мами. Якщо він більше думає і піклується про неї, ніж про свою дружину і доньку, то нехай живуть разом. І свекрусі буде добре, і мені легше. Я буду піклуватися про доньку.

КІНЕЦЬ.