Чоловік поїхав у відрядження — ледь вuдuхнула. Через годину відчиняються двері. Ну все як в анекдоті вийшло.

 

А татко коли повернеться? — питала 4-річна Аня. Відповідаю їй:- Через місяць!- Я не хочу, щоб він їхав. Я буду сумувати.- Не заважай Ань, пограй з братом.Чоловік збирався у відрядження. Він сам збирав речі, щоб потім розібратися, що і де лежить. Я збирала сумку з їжею.

Чоловік лаявся, що так багато всього я приготувала; я ж стверджувала, що їхати доведеться на поїзді довго і все стане в нагоді (взагалі йому пропонували квиток на літак, але він страшенно боїться польотів, виною всьому ЗМІ і новини про падіння літаків).Чоловік пішов зі мною на кухню і почав відкладати «зайве». Я ж сунула все відкладене назад в сумку.

Діти займалися якоюсь нісенітницею і весь час заважали зборам. Вони спостерігали, як ми нервуємо через поїздку і навіть об’єдналися в якийсь момент для ігор.Перед виходом чоловік перевірив, чи взяв з собою необхідні документи, я його просила телефонувати частіше, син засунув татові набір з манікюрними ножицями.

Дочка кудись пропала. Ми випровадили батька сімейства і веселощі стихли. Син пішов в комп грати, дочка будувала з лего робота. Минуло десь півгодини.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩