Чоловік до nереїзду розnовідав мені про сувору вдачу батька. Якось я nрокинулася і nобачила, що малюка немає на ліжечkу. Коли зайшла до кімнати свекра, я не nовірили своїм очам.

 

— Батьку, ти не заперечуєш, якщо ми ненадовго переїдемо до тебе жити? Саме «батьку», а не «тато». Інакше Павло не міг звертатися до батька. Петро Олексійович розлучився із дружиною десять років тому. З того часу жив один. Сувора людина, з важким характером, жінки не могли з ним вжитися.

Тому, після розлучення, у нього з’являлася то одна, то інша, але не витримавши його вдачі і суворого погляду з-під густих брів, уникали нього. Але про сина він дбав. Зайвої ніжності не допускав, але крім аліментів сам купував необхідне синові і намагався виховати з нього чоловіка. Був суворий, але дбайливий. Тому і «батько», а не «тато». — Заперечую. Але переїжджайте. І щоб поводилися тихо. Петро Олексійович жив один, у своїй трійці.

Павло з Настею орендували кімнату, збирали на початковий внесок з іпотеки. Але господар кімнати вирішив продати нерухомість, тож син прийшов до батька з проханням. Того ж дня молодята переїхали до квартири батька. Невістка була на шостому місяці вагітності. Павло розповідав Насті про сувору вдачу батька, тому дівчина намагалася показати себе зразковою невісткою.

Яким же було її здивування, коли Петро Олексійович, повернувшись додому і побачивши, що Настя миє підлоги, відібрав у неї ганчірку. — Тобі треба більше відпочивати. На ось, — простягнув свекор невістці пакет, — я тобі купив фруктів. Малюку вітаміни необхідні. Відправив дівчину на кухню, мити фрукти, а сам почав мити підлогу.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩