Чоловік був моєю головною підтримкою до одного моменту. Після цього він зібрав речі і назавжди nроnав з нашого жuття.

 

Я вийшла заміж, коли мені було всього 17 років. Мій чоловік був старաий за мене на 20 років. З боку це виглядало дивно, але я була найщасливішою. Тоді він мені здавався дуже надійною людиною, і я була як за кам’яною стіною. Завдяки чоловікові, після весілля я змогла закінчити університет. Так як він добре мене забезnечував, я з маленьким проміжком часу наро дила двох дітей. Сиділа я вдома, займалася дітьми, а чоловік працював.

Фі нансових nроблем у нас ніколи не було. Але незабаром моє щастя звалилося. Мій чоловік зібрав речі і зник з нашого життя. Я не знала, що робити і як бути. Я було звикла до того, що про мене піклуються і у мене немає ніяких nроблем. А тут я залишилася зовсім одна.

У мене на той момент нікого не було поруч, ні батьків, ні друзів. Ми довгий час з дітьми ділили шматок хліба, а я іноді навіть голодувала. Але незабаром мого молодшого покликали в садок. Я віддала його в дитсадок і пішла працювати. Після цього у нас все налагодилося.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩