Рубрика: Людина
“Невдалий вибір її сина” – саме так я почувалася в цій хаті з перших днів. Мама Юри, пані Катерина, поводилася так, ніби її життя втратило сенс з появою мене. А все тому, що Юра колись був одружений з Оксаною, якої раптово не стало… Моя свекруха досі не може відпустити пам’ять про неї. – Віро, може, ти хоч навчишся так готувати деруни, як це робила Оксана? – продовжила свекруха, ігноруючи прохання сина
– Як ти смієш так поводитися, Віро? – різкий голос свекрухи відбився від стін нашої вітальні. – Ти знову зіпсувала вечір, а могла б хоч трохи дотримуватися прикладу Оксани!” Ці […]
– Це було бажання батька, Ларисо Ігорівно, – сказала Надя, виносячи мої речі з квартири, в якій я прожила п’ятнадцять років, і ставлячи їх на сходову клітку. – Надю, чому ти почала звертатися до мене так офіційно? Ти ж завжди звала мене мамою, ще з самого початку, – запитала я, звертаючись до доньки Андрія, з сльозами на очах. – Називала й називала, – відповіла вона, знизує плечима. – Але часи змінилися. Тепер усе вже не так, як раніше
– Така була воля батька, Ларисо Ігорівно, – сказала Надя, виставляючи мої речі з квартири, в якій я прожила п’ятнадцять років, на сходову клітку. – Надю, але ж чому я […]
– Стакани повинні блистіти, Карино. А в тебе вони мутні, що в руку неприємно взяти, не те, щоб пити з них. Свекруха скривилася, ніби я тільки-но поставила перед нею тарілку з недомитими ложками. Я міцніше стиснула скатертину під столом, намагаючись не підвищувати голос. – Це нові склянки, Ольго Вікторівно. Я тільки з магазину їх дістала. Вона піднесла одну до світла, ніби розглядаючи якусь антикварну річ. – І що, це тепер така якість? Невже ти не могла взяти щось пристойне?
– Стакани повинні блистіти, Карино. А в тебе вони мутні, що в руку неприємно взяти, не те, щоб пити з них. Свекруха скривилася, ніби я тільки-но поставила перед нею тарілку […]
Коли Ніна грюкнула дверима перед носом змученої циганки, та пробурмотіла дивні слова і пішла. З цього дня життя Ніні перекинулося з ніг на голову.
Ніна Андріївна, стара і похмура жінка, жила у маленькому будиночку на околиці міста. Вона була відома своєю жорстокістю та неприязнью до людей, особливо до незнайомців. Якось, коли Ніна Андріївна була […]
Він погано пам’ятав той вечір. Вони випивали, згадували минуле. Вона зізналася, що досі нікого не зустріла, схожого на нього. Жаліла, що в них нічого не вийшло.
Борис приїздив до матері раз на рік, у її День народження. Він жив за тисячі кілометрів від неї, і частіше відвідувати не міг. Дружину Лілю він із собою не брав […]
Іришо. Я все поясню. Розумієш, мій колега. Петро Миколайович, він… Він залишив дружині все, і ось вони з Людочкою, вони по квартирах… Розумієш
Ірина прибирала, мила, прала. Іван казав, що потрібно викликати клінінг, але Ірина все ж таки сама вирішила навести лад, так надійніше. Справа стосувалася квартири, яка дісталася у спадок Івану від […]
Де ти була? – з докором глянула на мене донька, коли я повернулася додому. Ірина глянула на сумки і скривилася: – Мамо, ти що, знову на ринок ходила? – питає мене. – Так, я прокинулася раніше, вас будити не хотіла. Пішла на базар і купила собі тапочки, а то мені в ноги холодно, – стала наче школярка виправдовуватися я перед донькою. – Які ще тапочки, мамо? Ти не могла щось старіше у мене в тумбочці знайти, навіщо було витрачати гроші? – Ірина стала в коридорі, і всім своїм виглядом показувала, що їй моя затія не сподобалася
– Де ти була? – з докором глянула на мене донька, коли я повернулася додому. Ірина глянула на сумки і скривилася: – Мамо, ти що, знову на ринок ходила? – […]
— Синку, допоможеш мені з комп’ютером? — запитала я, коли він із невісткою зайшли до нас у гості. Син мовчки зітхнув, глянув на дружину. Я помітила, як він напружився, але тоді ще не надала цьому значення. — Мамо, я вже сто разів тобі все показував!
— Синку, допоможеш мені з комп’ютером? — запитала я, коли він з невісткою зайшли до нас у гості. Син мовчки зітхнув, глянув на дружину. Я помітила, як він напружився, але […]
“Ти зганьбила нашу сім’ю. Та якщо б ми з батьком Володю випадково не зустріли на базарі то й не знали б, що ви вже не живете разом” – Катерина з самого порогу квартири вичитувала доньці
— Мамо, я не хотіла вас турбувати. Просто мені було важко… ви ж самі знаєте, як це. Катерина з дивилася на годинник, її кроки чулися в коридорі. Вона знала, що […]
— Я не хочу повертатися додому, — сказала я чоловіку по телефону, вдивляючись у вечірнє небо за вікном. — Що? — його голос пролунав різко, наче чужий, а не мого рідного чоловіка, з яким майже 30 років разом прожили. — Я хочу залишитися тут, у Франції. Дочка потребує допомоги, онучці ще немає року. Вона не справляється сама, а чоловік Настуні постійно у відрядженнях. На тому кінці дроту запала тиша. Я уявила вираз обличчя Олексія — напружені губи, насуплені брови. А потім пролунав спокійний, майже буденний голос: — Мені треба жінка в домі. Якщо ти негайно не повернешся, я знайду іншу
— Я не хочу повертатися додому, — сказала я чоловіку по телефону, вдивляючись у вечірнє небо за вікном. — Що? — його голос пролунав різко, наче чужий, а не мого […]