Рубрика: Людина
Коли мати занедужала, Михайло не хотів довго чекати черг в державному стаціонарі, а відвіз її у приватний заклад, так радили фахівці, бо чекати далі не було куди. Звісно, на це чоловік витратив багато грошей, але дружині своїй ні слова про це не сказав, вона дізналася правду зовсім випадково
Син до Наталі Андріївни, Михайло, нещодавно повернувся з речами, що стало для матері його величезною несподіванкою. Справа в тому, що дружина його, Олена, подає на розлучення та сказала чоловікові, щоб […]
– Вадим нам чужий! І не вдавай із себе благородного батька для не рідної дитини! – шипіла Алевтина Ігорівна на сина
Біда прийшла в родину Лариси та Віктора, звідки не чекали. У звичайний будній день, коли чоловік та дружина були на роботі, Ларисі зателефонували. – Ваш син у лікарні, приїжджайте… Дорогою, […]
– Ви повинні допомогти мені з житлом! Варіантів у вас є кілька. Ви візьмете для мене квартиру в іпотеку, вік у вас дозволяє, про це я в банку вже дізнався. – Або шукаєте собі орендоване житло і переїжджаєте в нього! Ну і третій варіант. – Замовкни! – Обірвав сина на півслові батько
– Я вважаю, що так буде справедливо, – сказав Ігор, схрестивши на грудях руки. Він сидів за кухонним столом, дивлячись на батьків з впевненістю, образою і навіть якоюсь непохитною перевагою […]
Ось, Михайле, візьми, – каже Марія і дає сусіду 500 гривень. – Що це? – суворо запитав Михайло, та так, що у нього аж вус припіднявся. – Хіба не бачиш, гроші. Не можу я тебе за просто так просити постійно про допомогу. Ти он, скільки роботи сьогодні зробив. Я навіть не знаю, що б я без тебе і робила, – стала виправдовуватися сусідка. – Значить так, Маріє, – сказав уже значно м’якшим тоном Михайло. – Ти свої гроші сховай, пригодяться. Я тобі просто так допомагаю, бо бачу, що важко. А будеш ще раз мені їх давати, то більше не прийду
– Ось, Михайле, візьми, – каже Марія і дає сусіду 500 гривень. – Що це? – суворо запитав Михайло, та так, що у нього аж вус припіднявся. – Хіба не […]
— Ну ти й пенсія, – сказав їй одного разу однокласник, який довго не бачив її. З міста на побивку до батьків приїхав. – Оточуючі засміялися, та так і стали її відтоді називати. Але настав час змін. Радгосп розвалився, всі розʼїхались. Брати виросли і також поїхали в місто в ПТУ вчитися. Батька не стало. Старший брат одружився, розсудливий трохи. Хоча у вихідні, як він говорив, сам Бог велів. Але це вже проблеми його дружини були, а не Валині
Валентина була ще зовсім не старою, коли до неї приліпилося прізвисько – «Пенсія». У селі, де вона зʼявилася на світ і жила, у багатьох були прізвиська. Єгор – «Косий» (косоокий), […]
Володимир дізнався про те, що у дружини є дитина від іншого і поїхав за кордон, подалі від думок. А приїхав уже не сам, а з їхньою сусідкою, яка вже носила його дитя під серцем
– Олена, хто це? – спитав він з якоюсь тривогою в голосі, хоча й намагався залишатися спокійним. Володимир не був чоловіком, який легко здається. Від природи він був спокійним і […]
Я сказала подрузі більше не приходити з дітьми і повернути мені 1000 гривень за зіпсований торт. Вона відмовилася, сказала, що діти не навмисне. Ми з чоловіком недавно переїхали в нову квартиру. І поки він був на роботі, я покликала до себе кілька подруг відзначити це діло, навіть замовила торт у своєї знайомої, кондитера. Він був розкішний: ніжний бісквіт, кремова шапка, прикрашений ягодами та шоколадними завитками
Я сказала подрузі більше не приходити з дітьми і повернути мені 1000 гривень за зіпсований торт. Вона відмовилася, сказала, що діти не навмисне. Ми з чоловіком недавно переїхали в нову […]
— Марто, вибач, але я це їсти не буду. Це не голубці. – сказала я невістці. Я подивилася на тарілку, намагаючись не морщитися, але вираз обличчя, мабуть, мене видав. Бо Марта, моя невістка, закусила губу і підняла брови. — А що не так? — спокійно запитала вона. Я глянула ще раз. У голубцях, які мені поклали в тарілку, не було ні рису, ні фаршу. Замість цього з капустяного листя визирав варений буряк і горох
— Марто, вибач, але я це їсти не буду. Це не голубці. – сказала я невістці. Я подивилася на тарілку, намагаючись не морщитися, але вираз обличчя, мабуть, мене видав. Бо […]
— Чому це не можу? Це моя земля, мої будинки, я їх будувала, я за все платила. Коли десять років тому я приїхала з Італії, я купила собі землю і побудувала зараз на ній три будинки. У двох живуть квартиранти, один хочу продати. Але тут втрутилася моя дочка і навіть колишній чоловік. — Мамо, ти не можеш просто взяти й продати цей будинок!
— Чому це не можу? Це моя земля, мої будинки, я їх будувала, я за все платила. Коли десять років тому я приїхала з Італії, я купила собі землю і […]
– Дитинко, ти що, забув дорогу додому? – промовила я з удаваним спокоєм, коли наздогнала Назара, свого сина, і ту незнайомку біля старої лавки. – І хто це, якщо не секрет? Він почервонів, мов буряк. Я бачила, що йому ніяково, але сподівалася, що ось-ось усвідомить, яку дурість він чинить. – Мамо, я можу пояснити, – почав він, зиркнувши на дівчину. – Це просто випадкова зустріч. Так вийшло
Мені досі соромно за той вечір, коли я мало не влаштувала скандал посеред міського парку. Та почну з найцікавішого – я застала свого сина Назара в обіймах іншої жінки, при […]