Рубрика: Людина
Ганна повернулася додому з роботи. На кухні її чекав чоловік, Сергій виглядав схвильовано. – Коханий, щось сталося? – одразу запитала Ганна. – Мама дзвонила, – невдоволено промовив він. – Вона мені розповіла, що ти зробила! – Ти про що? – здивувалася Ганна. – Я був кращої думки про тебе, – продовжив Сергій. – А ти так підло вчинила зі мною, і моєю сімʼєю! Як ми після такого зможемо жити разом! – Сергію, я тебе не розумію? Що я поганого зробила? – Ганна здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається
Ганна витерла руки об фартух і стомлено присіла на стілець у кутку кухні. Робочий день у кафе добігав кінця, і вона нарешті могла перевести дух. Останні відвідувачі вже розплатилися, а […]
Ольга сиділа зі своєю матірʼю на кухні, і пила чай. – Мама, я маю тобі дещо сказати, – не рішуче почала розмову донька. – Слухаю, – відповіла мама. – Я переїжджаю від вас, – несподівано сказала Оля. – Як переїжджаєш? – здивувалася мама. – Олексій зробив мені пропозицію! – радісно вигукнула Ольга. – І ми вирішили почати жити разом ще до весілля! Мама відвела погляд в сторону. – Мамо, ти що не рада? – тихо запитала донька. – Не дозволю! Я не дозволю, відбутися цьому весіллю! – несподівано вигукнула мама. – Мамо, ти що таке говориш? – Оля здивовано дивилася на матір, не розуміючи, що відбувається
– Який ще Олексій? – голос матері тремтів від злості. – Ти хочеш кинути нас? Ольга застигла. Вперше вона почула від матері не скарги, не докори, а пряму агресію. – […]
Галина солодко спала, як раптом прокинулася від якогось дивного шуму. – Романе, ти це чуєш? – запитала вона в чоловіка, який спав поряд. – Нічого я не чую, – буркнув Роман. – Спи давай, завтра рано вставати! – Мабуть здалося, – сказала сама до себе Галина. Щоб заспокоїтись, жінка вирішила піти на кухню, випити склянку води. Вона підвелася з ліжка, накинула халат і тихенько, щоб не розбудити чоловіка, попрямувала на кухню. Галина зайшла на кухню, ввімкнула світло і…ахнула від побаченої картини
– Романе, може, вистачить, га? – Галина внесла до спальні купу постільної білизни. – Що вистачить? – Досить запрошувати до нас усіх поспіль! Я втомилася бути прачкою, прасувальницею та покоївкою! […]
Прийшла до нас свекруха, сказала, що була неподалік і зайшла, але я в цю версію не повірила, я занадто добре знаю цю людину. Щоб зайвий раз не нервувати, я пригостила маму чоловіка сніданком, і сказала, що мені треба в магазин. Коли я повернулася додому, свекрухи у нас уже не було. Але чоловік сидів якийсь надто накручений. – Марто, нам поговорити треба, – каже. – Присядь. Я присіла, і щось мені підказувало, що нічого доброго він мені зараз не скаже. – Одним словом, дачу ми купуємо собі, але оформляємо на мою маму. Це і буде наш подарунок на її ювілей, – заявив чоловік
– Марто, мама нас у неділю запросила на свій ювілей. Сподіваюся, ти не проти, – каже мені чоловік. Я знала, що у свекрухи наближається день народження, таке забути не можливо, […]
Орино Іванівно, Юлю, якщо вам щось не подобається, ви можете це не їсти і взагалі забути дорогу до цього будинку. Вам зрозуміло
– Наталко, ти дивовижно готуєш! – похвалив дружину Олексій, навертаючи пельмені зі сметаною і чорним перцем. Це було в перший рік їхнього шлюбу, і тоді на Наталю, як на господиню, […]
– Привіт, Миколо! Довго ж тебе не було, аж десять років і два місяці! Але я знала, що ти все одно приїдеш. Тому й прибираю сніг тут часто, щоб тобі зручно було дійти до ґанку. Весело посміхаючись, до нього говорила якась дівчина і дивилася на нього зеленими очима…
По засніженій і давно не прочищеній дорозі йшов Микола у бік села. Машину свою залишив на узбіччі, бо бачив, що не проїхати йому. – Та-ак, давненько тут був трактор, – […]
– Зрозуміло! Я думала, що погано все з тобою. А я Христинку хотіла до тебе прилаштувати. Заміж вона вийшла, а жити нема де. Ми одразу про тебе й згадали. Адже в місті в нас немає нікого і в тебе дочка поїхала. І не забувай, ти нам винна. Після смерті брата нічого не дала, а все його працею нажите було.
Людмила присіла на лавку у парку. Від нових черевичків втомилися ноги, і вона вирішила трохи посидіти. Повз проходили люди, одні неквапливо, інші поспішали. Дві дівчини у спортивних костюмах, весело говорячи, […]
Колись Олег був закоханий у Зою, Зоя в нього. А ще око на гарного спортивного хлопця поклала Лариса, також їхня однокласниця. Із Зоєю вони були суперницями з першого класу. Зоя спочатку цього не підозрювала, але згодом зрозуміла, що Лариса намагається бути кращою за неї. Іноді це було навіть не чесно. То на змаганнях підштовхне, то чай чи суп у їдальні перекине прямо на Зою.
– Зоя? Прекрасно виглядаєш! А ти це… лотерею виграла? Ти ж… це… Олег дивився на жінку здивовано. Як, зрештою, і Зоя слухаючи його слова. Колишні однокласники випадково зустрілися через двадцять […]
Довго думала, який пароль міг поставити Олег: дата весілля, день народження їхнього сина Петрика, номер квартири? Надія знала, що може помилитися лише тричі. Нарешті їй згадалося: колись Олег ставив паролем день купівлі їхньої першої машини.
Надія поспіхом перебирала речі у шафі, шукаючи свою синю кофтинку з ґудзиками на рукавах. Вона виглядала стомлено після важкого робочого дня, адже ось уже понад рік жила в режимі постійних […]
День був довгим і важким, сповненим роздумів та обурення. Повертаючись додому, Сашко вже ухвалив рішення – розлучення. Вирішив не порозумітися з дружиною, а просто сказати їй, щоб вона йшла з дому. Не потрібна йому така дружина!
Сашко увійшов в ліфт і солодко позіхнув. Жінка всю ніч не давала спати, але він ні про що не шкодував. На шостому поверсі ліфт зупинився і до нього приєднався його […]