Рубрика: Людина
Сергій зупинився біля під’їзду матері, вийшов з машини і побачив свою сестру. – Соня? – здивувався віна. – Тебе, мама теж покликала до себе? – Так. Написала, терміново приїхати, – відповіла жінка. – Дивно…Невже щось сталося? – сказав Сергій і вони з сестрою вирушили у квартиру матері. Ганна Володимирівна зустріла дітей, запросила на кухню. – Мамо, ти занедужала? – одразу запитала Соня. – Ні, – відповіла мати. – Тоді для чого, ти нас викликали? – спитала Соня. – Мені потрібно вам дещо сказати, – почала мама, на секунду осіклася, зібралася з духом, і виклала свою “новину”. Сергій та Соня вислухали маму і…остовпіли від почутого
– Сергію може, ти мені продуктів привезеш? – запитала Ганна Володимирівна. – А то так слизько на вулиці. – Мамо, ну я що, повинен на інший кінець міста через це […]
Марина з Сергієм вечеряли на кухні. Раптом, на телефон жінки, пролунав дзвінок телефону. – О-о, твоя мама дзвонить, – здивувалася Марина, глянувши на екран телефону. – Дивно… Зазвичай вона мені дзвонить, а не тобі, – сказав Сергій. Марина підняла слухавку, і вийшла у іншу кімнату порозмовляти. Повернулася вона за декілька хвилин. – Кохана, щось сталося? На тобі обличчя нема! – здивувався Сергій, придивившись до дружини. – Сергію, ти не повіриш, що сказала твоя мама! – тихо додала Марина, важко зітхнула і передала слова свекрухи чоловіку. Сергій вислухав дружину і застиг від почутого
– Марино, у мене до вас із Сергієм серйозна розмова, – почала Людмила Петрівна, як завжди, без передмов. Її голос звучав трохи схвильовано, що одразу насторожило молоду невістку. – Щось […]
Ти не можеш отак просто піти. Ми ж одружені, я твій чоловік і ми прожили майже 40 років, – Валерій не міг повірити, що я не жартую, і справді збираю речі, щоб піти від нього. – Марино, може хоч ти щось мамі скажи, – поки я складала валізи, чоловік робив спроби виправити ситуацію, і телефонував і доньці, і сину. – Володька, мама йде з дому, приїдь і поясни їй, що так не робиться, – чую, як чоловік скаржиться у слухавку нашому сину. Я склала речі, викликала таксі, а тоді задала чоловікові одне запитання
– Ти не можеш отак просто піти. Ми ж одружені, я твій чоловік і ми прожили майже 40 років, – Валерій не міг повірити, що я не жартую, і справді […]
– Мамо, мені прибутки не дозволяють щомісяця давати тобі гроші! Було б непогано стати начальником, заробляти сто-двісті тисяч гривень та займатися благодійністю щодо родичів. Але ти забуваєш, що я – звичайний водій міського автобуса. Я наприкінці місяця не можу купити цукерок дітям, бо не дотягую до зарплати. Про дружину взагалі мовчу! А ще ти зі своїми проханнями!
– Мамо, мені прибутки не дозволяють щомісяця давати тобі гроші! Було б непогано стати начальником, заробляти сто-двісті тисяч гривень та займатися благодійністю щодо родичів. Але ти забуваєш, що я – […]
Варя постійно звинувачувала свою невістку у можливих зрадах. Але незабаром після народження онука вона заплатила за свої дії.
Варвара мала змішані почуття, коли її син Максим представив свою наречену Ганну. Хоча Ганна й походила з шановної родини і була добре освічена, Варя насторожено ставилася до неї. Максим захищав […]
– Сини приїхали з дружинами. Шепочуться, – подумав Микола й прислухався. – Алла, у нас донька! Куди нам ще одне ліжко? – говорила одна з невісток. – А ти, думаєш, у нас місця стільки, що танцювати можна? – відповідала їй друга. Раптом Микола застиг. – Та це ж про мене говорять! – несподівано подумав він і заплакав. В кімнату прибігли сини з невістками
Олю Микола Аркадійович незлюбив одразу. Сільська простенька дівчина, з гучним сміхом. Зі всіх турбот у неї тільки питання по господарству – де рибку краще купити, коли килими витрусити, як краще […]
– Навіть не думай просто так лежати! – не вгамовувався Павло. – Накриєш стіл, обслужиш мою матір, або збирай речі і йди! Лариса розплющила очі від шоку. Так, стосунки псувалися, так, все частіше виникало бажання все кинути та втекти. Але щоб ось так? За те, що нездужає?
Лариса прокинулася з тяжкістю у всьому тілі. Кімната пливла, кружляла, відмовлялася стояти на місці. У Лариси горіла шкіра, а зсередини прозирала крига, наче вона одночасно опинилася на розпеченій пательні, та […]
Залишені безпритульними та убогими, ми знайшли притулок вдома у подруги на ніч. Наступного ранку, беручи з собою доньку, ми вирушили до мого рідного села. Там мої зв’язки обмежувалися лише бабусиним старим будинком на околиці – цегляний будинок, що потребував серйозного ремонту.
Більш ніж десять років я була одружена з Максимом. Наше життя, здавалося, розпливалося у гармонії – наша дочка зростала в молоду жінку, у нашому домі панували злагода і спокій, Максим […]
З їхнім єдиним сином стався нещасний випадок. Втративши його, батьки гостро усвідомили, що тепер єдиний, хто залишився у них – це онук. Ось вони й вирішили забезпечити його житлом. Тим більше, що до повноліття Артема залишалося всього нічого. Здавалося б, що потрібно радіти такому подарунку, але саме з цієї квартири у сім’ї Олени почалися серйозні проблеми.
– Сама подумай, хіба це нормально? – обурювався Антон у черговий раз, – твоєму боввану всього шістнадцять! Я його годую, одягаю, виховую, а ти поводишся так, ніби я йому ніхто! […]
– Іринко, що трапилося?! – здивовано запитала Олена. – Господи, Оленочко… Я не знаю, як тобі сказати… У нього є інша, розумієш. Я бачила їх у машині, ми поряд стояли. Регочуть двоє. Денис такий щасливий був! На радощах мене навіть не помітив.
Олена була закохана. Ні, не просто закохана, вона любила і так сильно, що дуже сумувала через це. Він був її чоловіком у всіх сенсах цього слова! Гарний, мужній, з характером, […]