Рубрика: Людина
Я вже рік як вдова, а мої подруги вже мріють одягнути мене у весільну фату. Думають, якщо мені вже не болить, то значить пора знову вмикати праску і готувати борщі комусь новому. Але я не хочу. Мене влаштовує спокій. Я не хочу ставити ще одні тарілки на стіл. Не хочу слухати, як хтось мені каже, що час би вже повісити фіранки іншого кольору. Та й зрештою, я не впевнена, що хоч хтось розуміє, що насправді було у моєму шлюбі. Оце найстрашніше – коли люди бачать лишень обкладинку книжки, а не читають її
Я вже рік як вдова, а мої подруги вже мріють одягнути мене у весільну фату. Думають, якщо мені вже не болить, то значить пора знову вмикати праску і готувати борщі […]
«Невже я стара? Нехай сімдесят, але виглядаю чудово, — покрутилась, ще раз розглядаючи себе з усіх боків. — І фігура в порядку, і обличчя красиве. Мій лікар на мені вже на хорошу машину заробив. Мій Федір помер чверть століття тому. Він був старший за мене на п’ятнадцять років.
Вона відчувала, що набридла всім — і синові, і онукові з онукою. Знала, що всі підлеглі у її великому офісі називають її не інакше, як «стара». Мимоволі підійшла до дзеркала: […]
Олена витерла руки об рушник, подивилася на годинник. Сергій зараз має повернутися здодому. Жінка дістала з духовки запіканку, і почала ставити на стіл тарілки. Вхідні двері гримнули. – Вечеря готова? – спитав Сергій замість привітання, проходячи на кухню. – Так, – усміхнулася Олена. – Як минув день? – Нормально, – відмахнувся Сергій, не відволікаючись від телефону. – Нам треба поговорити! – Я слухаю, – вона поставила тарілку перед чоловіком. – Олено, так більше не може тривати! Нам треба розлучитися! – несподівано заявив Сергій. – В сенсі розлучитися? Чому? – здивувалася жінка. Але Олена навіть уявити не могла, чим Сергій пояснить своє рішення про розлучення
Олена витерла руки об рушник і подивилася на годинник. Чоловік мав повернутися з роботи за півгодини, і їй хотілося закінчити з прибиранням до його приходу. Останні місяці Сергій затримувався все […]
Мамо, не зрозумів. А де гроші? – відразу зателефонував мені син в Італію. – У тітки Зіни, – спокійно кажу. – В якої ще тітки Зіни? – перепитав спантеличено син. – У тієї, що за твоєю бабусею доглядає, – пояснюю. Син не зрозумів, образився. Але мені вже байдуже, бо більше нічого я йому давати не збираюся. Він і так від мене забагато отримав, а коли треба було допомогти – то відмовився
– Не можу я приїхати зараз, я ж лише роботу знайшла, – кажу я своєму сину. – Зрештою, Микито, мова йде про твою бабусю, яка тебе практично виростила. – Ні, […]
— Виходило в нього виходили суцільні копійки, – згадує Лідія Семенівна, – а інший раз і набагато менше, ніж він отримував, працюючи на “дядька”. Пропоную: купіть хоч ліжко, нехай не шикарне, а то спите на підлозі, як безхатьки. Що ти
— Розуму не прикладу, – зітхає Лідія Семенівна, – як можна так жити! 5 років, як Даша заміж вийшла, а живуть, як на вокзалі: речі в коробках, сплять на матраці, […]
Оля вирішила зʼїздити в квартиру матері, перевірити чи все в порядку. Людмила Іванівна вже майже тиждень була в палаті, мало що могло статися за цей час. Оля підійшла до дверей квартири, відкрила двері своїм ключем, зайшла в коридор. Раптом жінка почула дивні звуки, які долинали з вітальні. – А це ще що таке? – захвилювалася Оля. – Невже хтось чужий зайшов?! Оля застигла, на душі стало хвилююче. – Тут нікого не повинно бути! – сказала вона сама до себе. Оля тихенько підійшла до дверей вітальні, обережно відкрила їх, заглянула всередину і…ахнула від побаченої картини
– Олю, я не знаю, як тобі сказати… – голос матері тремтів. – У мене дуже погані новини. Мені потрібно терміново лягати на процедуру. Якщо не зроблю – потім може […]
Моя свекруха Галина Іванівна свято вірить: свята – це любисток, м’ята і тільки класика без “всякої там новизни”. А я — гончарка, яка бачить у глині не просто посуд, а мистецтво. Цього року я ризикнула прикрасити подвір’я власними керамічними квітами… і ледь не перетворила свято на родинний скандал. Але, здається, щось пішло не за сценарієм
Моя свекруха Галина Іванівна свято вірить: свята – це любисток, м’ята і тільки класика без “всякої там новизни”. А я — гончарка, яка бачить у глині не просто посуд, а […]
– Ми можемо пожити у тебе кілька тижнів? – стомлено запитала у двоюрідної сестри Марина. – Я отримаю зарплату, винайму квартиру, і ми відразу з’їдемо, обіцяю!
Рита окинула дівчину оцінюючим поглядом. Пускати її до себе додому? Та ні за що на світі! У неї і так із чоловіком проблеми серйозні, кілька разів справа трохи до розлучення […]
Алла випровадила чоловіка у відрядження, сама трохи прибрала у квартирі, і вирішила провести вечір зі своєю подругою – Людмилою. Жінка купила коробку тістечок та поїхала у гості. Вже в дорозі, Алла зателефонувала до Люди, але та не відповіла. – Напевно, щойно прийшла з роботи і вирушила в душ, – подумала Алла. Коли вона підійшла до дверей квартири Людмили, то почула музику. Алла подзвонила у двері. Музика зупинилася. Алла подзвонила ще раз: – Люда, це я, відкривай! Двері відчинилися. Алла заглянула всередину квартири подруги і… застигла від побаченого
Ще три дні тому Алла була впевнена, що в неї прекрасна, міцна сім’я – чоловік, який любить, чудові діти. І ось в одну мить ця впевненість розсипалася, як сиплються, падаючи […]
Віра приготувала вечерю, покликала до столу чоловіка та сина. Сім’я сіла за стіл, повечеряли. Після вечері, Віра почала збирати тарілки, як раптом на її телефон прийшло повідомлення. Жінка поставила тарілки в раковину, взяла телефон, переглянула смс. – Щось сталося? – запитав у Віри чоловік, помітивши, що жінка змінилася на обличчі, переглянувши повідомлення. – Ні…Тобто так, – якось дивно сказала Віра. – Мені тут таке написали! – Що там? – захвилювався Іван. – Ось, сам подивися, – тихо сказала Віра, і повернула екран телефону до чоловіка. Іван глянув на повідомлення, швидко прочитав його і застиг від побаченого
Тетяна Василівна відчувала, що їй недовго лишилося. Вона і так прожила багато на цьому світі, навіть і йти було нестрашно. Вісімдесят років. Звичайно, хотілося б більше, але, схоже, не судилося. […]