Рубрика: Людина
Моя мама боїться старості так, ніби від одного тільки слова “бабуся” вона одразу постаріє на десять років. Вона забороняє Марічці називати її бабусею, вигадує відмовки, щоб не гуляти з онукою, і замість радості від народження внучки – бігла до дзеркала шукати нові зморшки. У садочку вона прилюдно відхрестилася від Марічки, заявивши, що вона їй “ніхто”, тільки б не почути страшне слово. Тепер моя донька сумно питає, чи справді в неї немає бабусі, а я шукаю відповідь на питання: змиритися з маминим страхом чи захистити свою дитину
Моя мама боїться старості так, ніби від одного тільки слова “бабуся” вона одразу постаріє на десять років. Вона забороняє Марічці називати її бабусею, вигадує відмовки, щоб не гуляти з онукою, […]
Місяць тому до 56-річної Лідії прийшов свататись сусід. – Ліда, я говорити гарно не вмію. Скажу, як є. Я тебе люблю.
Лідії 56 років. 6 років тому вона поховала свого чоловіка Михайла. Жили вони з чоловіком добре. Михайло завжди в усьому допомагав дружині, і справою, і чуйним словом. Виростили єдиного сина […]
У бабці за підсумком 1/6 частина частки в праві, а вона жити прийшла: “Маю право, якщо вважаєте, що мені вітальні забагато, готова спати в найменшій кімнатці, комуналку платитиму, холодильник у мене свій”
— І що ж, ти все ж таки здалася? – запитує сусідку Євгену, – Звичайно, важкувато, але, думаю, грошей вам вистачить. А Ольга Семенівна знає, що вона думає? — Так, […]
— Скільки мені ще треба сказати, що для твоїх родичів наш дім зачинено, аби ти нарешті це зрозумів?!
— Бачу, ти знайшла своє справжнє покликання! — Олег стояв у дверях ванної кімнати, спостерігаючи, як Карина енергійно відтирає плитку від нальоту. — Що? — вона озирнулася, продовжуючи стискати в […]
— Та ну? А хіба не ти журилася, що на мене доводиться стільки грошей витрачати, коли можна було купити щось собі? Хіба не ти казала, що через мене вечори зіпсовані, бо треба допомагати мені з уроками? Хіба не ти ще кілька років тому журилася, що погано виглядаєш, бо в тебе дитина, на яку ти витратила стільки нервів і сил?!
Усе своє дитинство Олена чула, як тяжко ростити дітей. Коли вона була ще маленькою, мама, збираючи її до дитячого садка, завжди голосила: — От твій батько спить. Зараз виспиться і […]
— Ну, що ж я, баба отака стара, червону куртку вдягну? — Не хочеш червону, подивися бежеві тони, або ось, дивись – блакитна. Світлий одяг освіжить твоє обличчя. А якщо до неї джинсики підібрати… — Та які джинсики! Ти що? Засміють… — Мамо, це твоє життя – твої правила. Хочеш бути старою – будь. А можеш отримувати задоволення й від свого зовнішнього вигляду, а там, дивись, і мрії з’являться. А мрії відсувають старість
— Та посидь ти з нами, Лідо, ну куди помчала? – у сірому пуховику й бордовій хустці на лавці сиділа сусідка Катерина, а з нею ще пара добрих знайомих, з […]
— Валю, – тим часом продовжувала Олександра. – У тебе ж залишилися гроші від продажу батьківського будинку. Позич мені двісті тисяч, я поступово віддаватиму тобі. Кредит брати не хочеться, відсотки там величезні, сама розумієш. А тобі віддаватиму поступово з пенсії. Виручиш? Так хочеться Вітюшку порадувати. Усе-таки тридцять років хлопцеві
Валентина Андріївна та Олександра Павлівна дружили вже багато років і, здавалося, ніщо не могло зруйнувати їхню дружбу. Познайомилися жінки, коли обом не було ще й тридцяти, а зараз кожна з […]
Оля сиділа на дивані і читала свою улюблену книгу. Раптом пролунав телефонний дзвінок. Оля глянула на екран і здивувалася, дзвонила її давня подруга, з якою вони вже давно не спілкувалися. – Привіт, Олю, – одразу сказала Поліна, як тільки Ольга підняла слухавку. – Привіт. Давно тебе не чула, – відповіла Оля. – Так, ми давно з тобою не розмовляли, все не було часу, – важко зітхнула Поліна. – Так…, – погодилася подруга. – Слухай, я до тебе дзвоню, щоб попросити вибачення, – несподівано сказала Поліна. – Вибачення? За що? – здивовано запитала Оля, не розуміючи, що відбувається
– Що значить – не можеш вибрати? – Поліна дивилася на шкільну подругу так, ніби бачила вперше. – Якщо це так, то нікого з них ти не любиш, це ж […]
Людмила увійшла до квартири і зазирнула до дочки. Віка сиділа в кріслі, читала. Книга була цікава – дівчина навіть не помітила появи матері. «А зараз я повідомлю їй новини, і вона засмутиться, – подумала Людмила» – Віка, я вдома, – сказала мама. – Ой, ти так тихо увійшла, – відповіла дочка. – Віка, ти повинна дещо дізнатися, – тихо промовила Людмила. – Ти про що? – здивувалася Вікторія. – Підійди до вікна, ти маєш побачити це на власні очі! – сказала Людмила, ну зумівши підібрати правильних слів. – Та що сталося? – Віка, підвелася з крісла, підійшла до вікна, глянула на подвірʼя і…ахнула від побаченого
Людмила увійшла до квартири, віднесла на кухню пакети з продуктами і лише потім зазирнула до дочки. Віка сиділа в кріслі в улюбленій позі, підібгавши під себе ноги, і читала. Видно […]
Я мрію про дитину, але рахую в голові кожну копійку і розумію: ми не витягнемо. Сергій віддає колишній майже половину зарплати на аліменти, а та, замість купувати дітям речі, витрачає гроші бозна на що і ще вимагає більше. Я заробляю мінімалку, ледве тягну оренду, комуналку і свою Марічку. Наші спільні плани розсипаються щоразу, коли приходить новий лист з суду чи нова погроза про збільшення виплат
Я мрію про дитину, але рахую в голові кожну копійку і розумію: ми не витягнемо. Сергій віддає колишній майже половину зарплати на аліменти, а та, замість купувати дітям речі, витрачає […]