Рубрика: Людина

— А ми з бабусею купуємо недорогі продукти. Вона в мене дуже дбайлива. Ось, наприклад, часто бере свинячі ноги для холодцю, вони дешеві. Довго їх бабуся варить: так, що кісточки потім м’які стають, ось собаки і з’їдають їх дочиста. А нам бульйон на холодець або на борщ залишається

Над Катрусею в класі сміялися, бо була дівчина дуже вже чудна. Ходила до школи з косою, що трималася на звичайній гумці, коли інші шестикласниці хизувалися модними стрижками. Взимку – у […]

— Як там кажуть: у вас товар, у нас купець, – сказав Дмитра тато. — Так-так, так і кажуть, – погодився Олег. — А давайте за знайомство, – запропонувала Алла, – так легше буде, і не соромтеся, ми з Шурою старалися

Рука Алли, за звичкою, поставила на стіл зайву тарілку. — Когось ще чекаєш? — помітив Олег, чоловік. — Ой, зайва! — схаменулася господиня. Та не встигла вона й блюдце прибрати, […]

– Юлько, ти чого насупилася? Радіти треба! Мамка сестричку принесе, а ти ніс вернеш! Добре ж, коли багато братів та сестер. Завжди є до кого звернутися за допомогою! Справді ж, дочко?

– Юлько, ти чого насупилася? Радіти треба! Мамка сестричку принесе, а ти ніс вернеш! Добре ж, коли багато братів та сестер. Завжди є до кого звернутися за допомогою! Справді ж, […]

Я прожила з Володею двадцять сім років і була певна, що знаю його до останньої зморшки, аж поки пізній дзвінок від незнайомки не розтрощив мій спокій: жінка запевняла, що мій чоловік – її «особливий друг». У ту мить я збагнула: наше подружжя давно висіло на тоненьких нитках, тільки тепер я побачила, як вони тріщать

Я прожила з Володею двадцять сім років і була певна, що знаю його до останньої зморшки, аж поки пізній дзвінок від незнайомки не розтрощив мій спокій: жінка запевняла, що мій […]

— Самі собі на майбутнє заробіть! Я, між іншим, ще живий-здоровий, — казав він, наливаючи собі міцного для апетиту. — Мені ніякий заповіт не потрібен, а вам і поготів. Наживайте своєю працею, а не моїм добром

Ми з Ігорем завжди знали: дід – міцний горішок. У свої дев’яносто п’ять він, як юнак, пручався віку – у ліс по гриби ходив, а траву на ділянці косив із […]

– Там, он, кошеня третій день у вікні сидить. Я хвилююся за нього. – У квартирі Діми? — насупилась жінка. — То він позавчора з’їхав. – Як з’їхав?! А кошеня?

Вона побачила його зовсім випадково. Просто йшла вулицею, під ногами хрумтів свіжий сніг, настрій був піднятий — нова квартира, тепер дорога до роботи займе вдвічі менше часу. Раптом у вікні […]

Людмила цілий день крутилася на кухні, запекла ароматну курочку, накришила салатів, спекла торт. Аякже ж?! Сьогодні у неї день народження. Ближче вечора, відкрилися вхідні двері. – Кохана я вдома! – гукнув з коридору Ігор. Людмила вибігла до чоловіка. – З Днем народження, Людмило! – бадьоро сказав Ігор, простягаючи їй квіти. – Дякую, – Людмила взяла букет, посміхнулася.  – Це ще не все! – чоловік дістав з пакета листівку та якусь коробочку. – Ось, листівка. І ще… ну, це тобі знадобиться! – Дякую, – сказала Людмила, взяла коробочку, відкрила її і…остовпіла від побаченого

Людмила сиділа на кухні, акуратно складаючи в конверт останні купюри. Вона рахувала їх вже вдесяте, щоб точно вистачило. До Дня народження Ігоря залишалося два тижні, а подарунок був обраний давно […]

– А що йому біля тебе робити? Ти хоч і в інституті відучилася, але благороднішою не стала! Як була нікчемою, так і залишилася. І залишишся! До кінця своїх днів! – Видала свекруха

– Пропадає без тебе Кирюша. Повернулася б ти, Олесю. Інакше лиха не оминути! – Колишня свекруха зателефонувала Олесі ввечері. Жінка щойно повернулася з роботи. Попереду було багато домашніх справ. Донька […]

Ми з чоловіком відмовлялися від усього заради щастя дітей. Невже я заслужила таку байдужість від них?

Ми з чоловіком у всьому собі відмовляли, аби тільки донькам було добре. Невже я заслужила таку байдужість від власних дітей? Коли наші доньки виросли, ми з Віктором, моїм покійним чоловіком, […]