Рубрика: Людина
Ігор зайшов до кімнати саме в ту мить, коли я кинула телефон на диван. По його обличчю я зрозуміла: він усе почув.— Дай мені, — простягнув він руку за телефоном, і я помітила, як побіліли його губи.
— Уявляєш, залишилось зовсім трішки назбирати, — Ігор переплів пальці й потягнувся, дивлячись на сонце, що заходило за садом. — До кінця літа вже шукатиму свою красуню. Я кивнула, милуючись […]
Андрій ходив ділянкою. Велика теплиця, нова. Грядки як за лінійкою. Красиво. Нехай попрацюють, а потім він все це отримає. Почав навіть у своїй голові прикидати наскільки спадщина збільшиться. Гараж. Адже від батька залишилася машина, а він і забув. Треба щось придумати. Андрій поїхав.
Микола та Рита прожили щасливе життя разом. Золоте весілля відзначили. Діти, онуки та навіть правнучка були на урочистості. Через три роки після золотого весілля Рита втратила свого Миколу. Попрощалися з […]
Сашко відчув, як земля йде з-під ніг. Усе мало бути не так. Він морально готувався до цієї розмови, репетирував слова, продумував аргументи. А тепер стоїть як хлопчисько, що нашкодив, і не знає, що сказати.
– Я йду, – Олександр стояв у дверях кухні, чекаючи реакції дружини. – До іншої жінки. Марина підняла очі від ноутбука, де складала звіт по ательє за місяць: – Добре. […]
Іван був сам удома кілька днів. Нарешті, одного дня, вже надвечір приїхала з роботи його мати. Жінка працювала провідницею і от тільки повернулася з додому. Вона прийняла душ і почала хазяйнувати на кухні. – Іване, давай іди в магазин! – гукнула мати сина. – У нас порожній холодильник! Бери гроші в комоді, і все купуй за списком, як завжди… Іван одягнувся, взяв рюкзак і підійшов до комода. Там верхній шухляді у них з матір’ю лежали гроші на харчування та проживання. Хлопець відкрив стару дерев’яну скриньку і застиг від здивування
Іван чекав на вокзалі електричку до свого містечка. Людей було не дуже багато, був буденний зимовий день. Ще перед посадкою він помітив хлопця на пероні, який крутився від холоду і […]
Олена йшла додому, як раптом застигла від здивування. Біля свого підʼїзду, на лавці, вона побачила… Свого знайомого Ігоря! – Ігор? – здивувалася дівчина, підходячи до нього. – Ти? Чому ти тут? А де твоя Наталя? Олена здивувалася, бо знайомі вони були тільки один день, а подруга Олени Наталя була коханою Ігоря. – Я один, – сказав той. – Я тепер один. Розумієш? Ми розлучилися. Я не міг їй брехати… – Про що – брехати? – не зрозуміла Олена. І тільки тут вона помітила у його руках згорток. Ігор перехопив її погляд і розгорнув папір. Олена ахнула від побаченого
Оленка відзначала своє повноліття у два етапи. Спочатку посиділи із рідними. А на наступне застілля, ввечері у неділю, були покликані ровесники, приятельки й однокласниця з хлопцем. Олена постаралася із частуванням. […]
— Ось так і живемо. Пенсію платять копійки, поїзди незручні, тепер ще й молодь хамить. Дівчина не витримала: — Я вас не ображала. Просто я теж хочу їхати з комфортом. Чому ви вважаєте, що ваші проблеми важливіші за мої?
Валентина обережно підіймалася сходами вагона, притримуючи сумку й озираючись на всі боки. Плацкарт був майже повний, у проході метушилися пасажири, хтось уже розкладав речі, хтось сперечався з провідницею щодо білизни. […]
— У сенсі в нас переночувати? А Катя це хто? — Ну як хто? — Вадим зніяковіло зам’явся. — Ну ти що, Іро, забула, чи що? Пам’ятаєш, я тобі про неї розповідав, коли в нас був вечір одкровень? — Це що, твоя колишня, чи що? — від обурення Іра аж поперхнулася і закашлялася
— Вади-и-им, ти пам’ятаєш, що до нас завтра приїде моя мама? Іринка поралася на кухні, готуючи щось неймовірно смачне. Апетитний запах лоскотав ніздрі й піднімав настрій. Загалом, Іра не балувала […]
— Куди тобі волосся фарбувати? Хто тут в селі тебе бачить? Крем для обличчя? Є дитячий, від зморшок все одно нічим не врятуєшся, — може Ліна запросто відмовити мамі. — Мамо, а ти не пробувала порахувати, у скільки ти мені взагалі обходишся? Їжа, побутова хімія, комуналка твоя, ліки, одяг. Вибач, але ти порахуй хоча б приблизно
— Я теж їй допомагати не можу, нічим. Вчора заїхали з донькою, а вона мені тихенько каже, мовляв, дай мені грошей трохи, я тобі консервами віддам. А потрібні мені ці […]
– Щось я засиділася в місті! – заявила невістці Марії і сину Віктору Ніна Євгенівна. – Хочу покататися! Візьміть мене з собою на нашу дачу… Серце Марії пішло в п’яти. Вона не знала, що робити! А все тому, що на дачі зовсім не було врожаю! Хоча свекрусі вони говорили зовсім протилежне… Марія з Віктором сиділи за столом і нервово перезиралися. Вони так і не могли придумати, як викрутитись із ситуації. Свекруха збиралася на дачу. Їх обман мав розкритися вже завтра… – Вітю, що ми будемо робити? – запитала Марія. – Не знаю, – сказав Віктор. – Якось викрутимося… Аж тут раптом відкрилися двері і сталося несподіване
Оля вийшла заміж за Ігоря всього рік тому, але за цей час вона влилася в сім’ю чоловіка, хоч поки не знала всіх сімейних історій і таємниць. Свекор та свекруха прийняли […]
Я звикла тримати дистанцію з мамою, та її недуга перекреслила мої старі правила: тепер холодна жінка, котру я соромилася обійняти, оселилася в нашій двокімнатній квартирі, і саме той потертий щоденник, випадково знайдений між її речами, змусив мене переосмислити власне дитинство, шлюб із Іллею й усе, що я вважала незмінним; таємниці з пожовклих сторінок розгорнулися так, що вже першої ночі я боялася відкрити двері до її кімнати
Я звикла тримати дистанцію з мамою, та її недуга перекреслила мої старі правила: тепер холодна жінка, котру я соромилася обійняти, оселилася в нашій двокімнатній квартирі, і саме той потертий щоденник, […]