Рубрика: Людина
Далі діти виросли і пішли вчитися, а я залишилася сама з чоловіком. Я йому була не цікава, він казав аби я не вмішувалася в його справи і я чоловіка слухалася, продовжувала й далі виконувати ту роботу. До якої звикла – варила, прибирала, прала…
– Добре, ми якраз з відпочинку приїдемо. Я радий, що ти ведеш себе цивілізовано, – сказав Матвій. Я лиш головою кивнула на таку похвалу, адже я привчена до того, що […]
Настя ще багато чого сказала. Але після заяви про «інтелектуальну працю» Олена почувала себе так, ніби звук для неї вимкнувся. Це була не просто зрада. Її чоловіка майже образили! Увечері Олена мила посуд у навушниках, але навіть музика не могла відірвати її від поганих думок. Павло, як завжди, прийшов утомлений і похмурий.
– Мій чоловік мізками працює! У нього черга із клієнтів стоїть! Він не возитиметься безплатно! Олені ніби хтось плюнув у обличчя. Вона стояла біля вікна і нервово м’яла пальцями шнурок […]
Занадто “ніяка”, як охарактеризувала її Анна Сергіївна, ще м’яко висловившись. Варя і сама почувалася вельми незатишно в дорогому закладі, куди її привів Микола для знайомства з матір’ю.
– Коля, ти просто зобов’язаний її гарненько провчити, – холодно наставляла сина Ганна Сергіївна телефоном, гордо сидячи на задньому сидінні дорогого автомобіля. Вона невдоволено вислухала відповідь сина. – Послухай, я […]
– Мамо, не кидай мене! Ну, матусю! Я ридав, уткнувшись їй у живіт. Вдихав улюблений смачний запах своєї рідної матері. – Я просто ненадовго поїду! А потім повернуся за тобою. Але не повернулася…
– Мамо, не кидай мене! Ну, матусю! – Я ридав, уткнувшись їй у живіт. Вдихав улюблений смачний запах своєї рідної матері. Горе було всепоглинальне. Воно випливало зі сльозами з очей, […]
Коли сестра оголосила, що прилітає з Канади і житиме в нашій тісній двокімнатній квартирі два тижні, я відчула, як стара звичка мовчати і погоджуватися знову затягує мене в її сценарій. Уляна завжди була тією, хто знав, як краще: від того, як варити борщ, до того, як виховувати мою доньку Дарку чи як Богдану тримати ложку
Коли сестра оголосила, що прилітає з Канади і житиме в нашій тісній двокімнатній квартирі два тижні, я відчула, як стара звичка мовчати і погоджуватися знову затягує мене в її сценарій. […]
– Знаєш що, Варваро, – нарешті сказав Степан, підвівши на неї задумливий погляд. – Я тобі так скажу. Чоловік у будинку має бути мужиком! Ти, як жінка, маєш створювати затишок і годувати мене! – Це, взагалі-то, твій прямий обов’язок. А вже з чого готувати – твоя справа! Не повинна у чоловіка за це голова боліти
– Не думав, що ти така! – Яка? – Дріб’язкова! – Це я дріб’язкова?! Ах ти, скнара! Варвара схопила ополоник, що висів на стіні, і погрозила ним, ніби зброєю. Степан […]
– А я казала, добром це не скінчиться! – хитала головою тітка Марія, розвішуючи білизну. – Бачила я, як вони з цим міським за клубом милувалися
Біда в селі Олександрівка завжди ходить обійнявшись із чутками. А вже коли Настя Кузнєцова, перша красуня на селі, знепритомніла просто посеред крамниці, чутки полетіли швидше за серпневу пожежу в сухому […]
– Якби ти тоді не купила той будинок, все було б інакше, – сказала мама і підписала заповіт, лишивши половину своєї спадщини моїй сестрі, а мені – лише третину. Ще третину вона заповіла церкві
– Якби ти тоді не купила той будинок, все було б інакше, – сказала мама і підписала заповіт, лишивши половину своєї спадщини моїй сестрі, а мені – лише третину. Ще […]
Коли я дізналась, що мій син Петро одружився і не покликав мене на весілля, я спершу подумала, що це жарт. Але ні, він справді одружився. Тихо, без мене, без рідних. І головне пояснення було таким – ти, мамо, не вписуєшся. Бо в тебе стареньке пальто. Бо ти носиш одяг із секонду. Бо ти ще досі живеш у тій самій однокімнатній квартирі, де ми колись удвох вечеряли макаронами з кетчупом. Я – перукарка. А його нова сім’я тепер «іншого рівня»
Коли я дізналась, що мій син Петро одружився і не покликав мене на весілля, я спершу подумала, що це жарт. Але ні, він справді одружився. Тихо, без мене, без рідних. […]
Не дай і не лай. А я тобі казала, що так буде. Але не переживай, сестричко, у тебе є я, та й грошей ти певно з собою привезла, то не пропадемо точно, – Алла, рідна сестра Марії, з усіх сил її втішала. – От як вона мені могла так сказати? Я ж стільки років працювала, і все для неї. Не розумію, коли Ніна так змінилася? – Марія утирала сльози. – А що ти хотіла? Дочка твоя заміжня, то тепер вона чоловіка слухає, а не тебе. І я тебе попереджала – вийшла Ніна заміж, от тепер нехай чоловік її і забезпечує. А ти заладила – рідна дитина, треба допомогти. Алла хоч і картала Марію, але робила вона це з любовʼю, швидше для годиться. З сестрою вони останні 15 років бачилися рідко, бо Марія була в Італії на заробітках
– Не дай і не лай. А я тобі казала, що так буде. Але не переживай, сестричко, у тебе є я, та й грошей ти певно з собою привезла, то […]