Рубрика: Людина
‐Не можна їй будинок віддавати, все спустить. Не було в неї ніколи таких грошей, вона не зможе ними розпорядитися. Краще на мене заповіт напиши, а я як старша поділю на всіх. І нашим дітям і їм дістанеться, – раптом почала розмову дочка
Петро Олексійович все життя прожив у селі. Тут і дружину свою поховав п’ять років тому. До цвинтаря десять хвилин ходу повільним кроком, та й швидко вже не розбіжишся. А дружину […]
— Слухай, дівчинко, і запам’ятовуй, — вона вперше почула його голос, негучний, якийсь приглушений, надломлений чи що голос, — одного разу ти заплутаєшся настільки, що життя твоє висітиме на волосині. Озирнешся і зрозумієш: глухий кут, нікуди тобі діватися… і так захочеться вирватися… але може бути пізно
— А що, можна спробувати, бо якось нудно. Один раз – і забув. Назавжди. — З ним? — А що? — Він же… сидячий, так і сидить у цьому кріслі. […]
Мій чоловік Степан приховував від мене величезні борги, і саме тоді я прийняла найважливіше рішення в своєму житті. Сьогодні він усе ще розплачується за свої помилки, а я живу так, як завжди мріяла – вільна, сильна і з гордістю за себе. Та коли я згадую той вечір, коли правда виринула на поверхню, моє серце досі стискається
Мій чоловік Степан приховував від мене величезні борги, і саме тоді я прийняла найважливіше рішення в своєму житті. Сьогодні він усе ще розплачується за свої помилки, а я живу так, […]
– Я думала, ти прийшла мені допомогти? – Віка, діти чиї? Твої! Я вже не дівчинка. Мені простіше з посудом, ніж із дітьми. – Мамо! Ти можеш хоч на секунду забути про свої чортові тарілки, та припинити шукати пилюку? У мене тут одна із температурою, другий весь день на руках! – Я не сплю вже третю ніч! – Я допомагаю, як можу! – Гаркнула мати
– О-о, привіт, привіт, царство безладдя! Віка, ти ж дома сидиш постійно. Могла б і вимити посуд, – дорікнула мати, щойно переступивши поріг кухні. Віка в цей момент витягувала постільну […]
— Після того, як ви розлучилися, Сергій привів у дім нову пасію. А вона знаєш якою виявилася… Рідного сина налаштувала проти мене. Він не те що допомагати перестав, бачити мене більше не хоче. Усе на цю дурну витрачає
— Я все до останнього віддам своїй матері, якщо треба. Тещі допомагай сама. Її утримувати не зобов’язаний – відрізав Сергій без жодного жалю. Ось тільки на одні декретні особливо не […]
— Аби на кого погоджуватися не буду. Я гідна кращого. Я найкрасивіша немолода леді в нашому районі, тому розглядатиму тільки високого, з кучерями, квартирою і машиною. І щоб зуби були всі і пенсія велика, – подумала вона, і з гідністю, притаманною тільки коронованим особам
Одного чудового ранку Наталя Іванівна різко захотіла заміж. Ось 22 роки після розлучення не хотіла. Колишній чоловік за 15 років шлюбу примудрився на практиці довести їй, що добру справу шлюбом […]
Моя донька перестала зі мною розмовляти, бо я не підтримала її розлучення. Я знаю, що підвела її, але вона трохи перебільшує
Моя донька перестала зі мною розмовляти, бо я не підтримала її розлучення. Я знаю, що підвела її, але вона трохи перебільшує. — Мамо, я не щаслива! Невже це так важко […]
– Олю, слухай уважно: фірма, яка здавала чоловіків напрокат, зачинилася! Прошу сюди більше не дзвонити. А вихідні ми з Ігорем та Ромкою і без вас проведемо чудово! Я зрозуміло пояснила? – Обурено відповіла дружина
Цього вечора Рита та Ігор лягли спати пізно – дивилися фільм по телевізору. Завтра субота, тож можна буде поспати довше, тим більше, що Ромку – їхнього десятирічного сина – одразу, […]
— Ти повинна сама для себе вирішити, чи готова ти покласти своє здоров’я й сили на догляд за свекрухою. — Виходить, що тепер вона теж моя сім’я, — заспокоювала себе Наталя. — Я ж не можу кинути чоловіка в скрутній ситуації
— Та я ж не впораюся одночасно з тримісячним Микитою, домашніми клопотами та доглядом за твоєю матір’ю, — виправдовувалася Наталя перед чоловіком. — Ти ж знаєш, що її не можна […]
— Які гроші? – запитала Світлана. — Як які? Михась зарплату отримав ось ти поділи, що на м’ясо там, на крупу, але насамперед Людмилі, на Левка половина від зарплати це дитині, я йому велосипед обіцяла новий
— Я просто у вікно дивлюся, чи мені вже й цього не можна? – зло промовила літня жінка. — Та чому ж не можна, просто… у вас же тиха година […]