Рубрика: Людина
Окрім продуктів і подарунків, Оксана вирішила ще щось купити для себе. Вона давно вже собі нічого не купувала — було незручно брати у чоловіка гроші на вбрання, та й нікуди було їх вдягати. Востаннє, що вона собі придбала, був домашній костюм. Але для задуманої вечері він ніяк не підходив. Оксана попрямувала в один з магазинів одягу й, вибравши кілька суконь, вирушила до примірочної.
Оксана вклала дітей спати й пішла до кухні, щоб випити чашку чаю. Віталія ще не було. Останнім часом у нього було багато роботи, і він часто залишався допізна. Оксана співчувала […]
— На порожньому місці?! Та я тут замість прислуги, послуги якої ніяк не оплачуються! А ще й твоя мати постійно намагається мене якось «зачепити»! Я мовчу поки що, нічого їй не відповідаю, Стасе, але греблю скоро прорве, і тоді вже…
— Лідо, там мама сказала, щоб ти зараз не лягала спати! Коли її гості підуть, треба, щоб ти помила посуд! – сказав Стас дружині, коли вона почала застеляти ліжко. — […]
– Мамо, ти не хвилюйся, все буде добре. Ти ж знаєш, який я чіпкий до життя. Тільки Сергію нічого не кажи. Добре? Поїхали. Дала волю і сльозам, і серцю. Думала і благала Господа тільки про одне, щоб залишився живим єдиний синочок і зміг ходити.
Юрко лежав із заплющеними очима. Я знала, що він не спить. Минуло два тижні, як його привезли з обласної лікарні. Але жодного разу в темний час доби він не ввімкнув […]
Її мати, Людмила, забила на сполох, коли онук вперше за три місяці залишився у неї з ночівлею. Стара піжама буквально бовталася на Артемі. Ребра стирчали, колись круглі щоки ввалилися, руки більше нагадували сірники з нігтями. Онук не сумував. Він сміявся, крутився, розповідав, як на перерві грав у наздоганялки. Але Людмила відчувала, що щось не так.
– Ти називаєш ці помиї вечерею? Я що схожий на кролика? – чоловік дивився на броколі, як на недруга. – Ні майонезу, ні олії… навіть солі нема! Восьмирічний Артем, який […]
– Які ще гроші? – здивувалася Ольга Борисівна. Вона частенько давала невеликі суми Сашку, який, по суті, жив на її утриманні. Іноді підкидала щось і молодшим. Але слова доньки їй не сподобалися. Це звучало так, ніби бабуся зобов’язана давати дітям гроші.
– Матусю, ми привеземо до тебе Сашка на вихідні? – злегка, ніяковіючи, запитала Наталя. Вона помітно нервувала, бо розуміла, що вони з Гришею вже зловживають добротою матері. – Звичайно, донечко, […]
– Тему вивчав, – відповів Андрій. – І взагалі дуже неоднозначне явище. Так, багато негативу та відкритої ворожнечі ллється на розлучених жінок з дітьми, але, як я зрозумів, тут від самої жінки дуже багато залежить. – Твоє застереження, що ти мені не підійдеш, а також відверте зізнання – зіграло на твою користь.
– Ноги її в моїй хаті не буде! – Крикнула Наталя Ігорівна в обличчя сина. – І дитину її я ніколи не визнаю, навіть, якщо ти її хоч тричі всиновиш! […]
– Не страшно, ми люди звичні. Розповідайте, що сталося. Отже, пів години тому до вас заліз квартирний злодій? – Так, товаришу майор! Я приймала ванну. Лежу вся в нірвані, відмокаю і кайфую. А вуха – теж разом зі мною у ванні та в піні, тому я нічого не чула… – І коли ви запідозрили недобре?
– Шановна, це ви дзвонили в поліцію з приводу квартирного злодія? – Я, панове поліціянти! Проходьте, все зараз розповім! Вибачте, я не одягнена, тільки після ванни. – Не страшно, ми […]
– От безсоромна, – почувся голос знизу, – знову своє спіднє демонструєш на весь білий світ! І як тобі не соромно вивішувати таке? Чоловіки дивляться, діти бачать. Ні сорому, ні совісті!
Зіночка розвішувала свою білизну на балконі. Вона розправляла боді з мереживами, пеньюар рожевого кольору захитався від вітерця, а кілька бюстгальтерів, наче метелики, манили погляд мешканців двору своїми яскравими барвами з […]
– Я його все одно чекатиму. Люблю я його, Коля! Не можу нічого вдіяти. Якщо ти певен, що потрібна тобі така. Без серця
Наш з Машкою батько поїхав кудись на заробітки, і зник, коли я вчилася у п’ятому класі, а сестра у першому. Точніше, тоді він зник із кінцями. А раніше просто їхав […]
І що ви, Катерино Андріївно, з самого ранку в городі робите? – Василь не міг пройти повз, щоб не привітатися з літньою сусідкою. – Таке питаєш, синку, хіба сам не бачиш, скільки роботи назбиралося? Дощі нарешті лити перестали, треба все садити, от тільки рук не вистачає, – забідкалась літня жінка. – А знаєте що, я зараз у себе на пасіці швидко зроблю все, що треба, і до вас повернуся, допоможу. Але з вас потім ваші пиріжки, – посміхнувся Василь. – Якщо допоможеш, то не лише пиріжками, а ще й борщиком пригощу, – повеселіла бабуся. Через годину Василь вже стояв з сапкою біля сусідки, і разом до обіду вони справилися з усіма грядками, якраз до дощу встигли
– І що ви, Катерино Андріївно, з самого ранку в городі робите? – Василь не міг пройти повз, щоб не привітатися з літньою сусідкою. – Таке питаєш, синку, хіба сам […]