Рубрика: Людина
Ми з чоловіком готувались до вечері, як в двері задзвонили. – Ти когось чекаєш, Зіно?, – запитав чоловік. – Та ні!, – відповіла я і пішла до дверей, а чоловік за мною. На порозі зі своєю дорожньою сумкою стояв наш син. – Мам, тат, можна я у вас деякий час поживу?, – сказав Тарас, а у мене затряслись руки. – Що вже трапилося? Розказуй, не тягни! – Каміла сказала повернутися тоді, коли я подорослішаю. Їй дві дитини в квартирі забагато
Ми з чоловіком готувались до вечері, як в двері задзвонили. – Ти когось чекаєш, Зіно?, – запитав чоловік. – Та ні!, – відповіла я і пішла до дверей, а чоловік […]
Нещодавно до сина забігла на пару годин в гості. Ой, досі про це дуже шкодую, краще б я мимо пройшла. Руслана вдома не було, а невістка мені так мило посміхалася, але поки я в них в квартирі була, вона з дивану жодного разу не встала. А я що? Мовчала вже собі. А що я можу сказати? Помилку велику зробила ще тоді, коли ми з батьком квартиру купили і на сина відразу її записали. От я їй би зараз все, що думаю, висказала, але все, права не маю, квартира вже не моя
Не знаю, можливо, я якась не така мама, не сучасна, як тепер кажуть, але я не розумію, як можуть жити так мій син та невістка. Ну от куди дивиться він? […]
Коли на вулиці стемніло і в селі люди полягали спати, щоб ніхто з сусідів не бачив, Марія побігла до Петрової хати. Стала просити чоловіка і його батьків, щоб засватав її доньку. Бо чоловік її виставив з міської квартири і привіз назад в село додому. А Світлана вже чекає дитину. Батьки Петра були дуже добрими людьми, посадили Марію за стіл, а самі стали радитися з сином.
Коли Світлана виходила заміж за сина багатого агронома, мати її, Марія, бігала по селу, як заведена. все у людей скупляла, замовиладоньці пошити гарну весільну сукню. Марія коровайницю привезла з міста, […]
Моя свекруха недовірлива жінка з дуже розвиненою уявою. Вона одна з тих, хто моніторить симптоми нежитю, а приходить до висновку, що у неї невиліковна хвороба носа
Років десять тому це було, ми з чоловіком тоді винаймали квартиру в будинку, навпроти якого був розташований будинок свекрухи. Прожили ми там чотири місяці, не витримали, переїхали на другий кінець […]
Мамо, вибирай, або ж переїжджаєш до мене з села, або ж в будинок престарілих, який підшукав Петро. Я взагалі проти цього закладу, тому думаю, ти погодишся на мою пропозицію швидше, – сказала мені дочка. Син з дочкою сиділи навпроти мене за столом, і говорили ніби й до мене, але насправді вони мене й не бачили, мою думку вони не розглядали, бо вважали, що я вже не в цьому віці, щоб приймати правильні рішення
– Мамо, вибирай, або ж переїжджаєш до мене з села, або ж в будинок престарілих, який підшукав Петро. Я взагалі проти цього закладу, тому думаю, ти погодишся на мою пропозицію […]
– Ми обіцяли купити квартиру – ми її тобі купили, – стоять на своєму батьки. Купили, тільки не там, де мені треба, а де самі захотіли
Батьки вирішили за мене, де я маю жити. Прикро до сліз, тому що я на це витратила всі свої заощадження, а в результаті вийшло не так, як я хотіла. Тепер […]
Так склалося, що в усі друзі Каті мали батька і десь в душі вона їм дуже заздрила. Вона теж хотіла вчитись кататись на велосипеді, ліпити сніговика. Але вона й розуміла, що її мамі дуже важко, тому не говорила з нею на цю тему. Але одного разу підслухавши розмову мами, вона вирішила знайти свого батька
Катя заздрила всім друзям, які мали батька. В усіх були, а в неї немає. Вони вчили їх кататись на велосипедах, допомагали ліпити сніговика, а Катерина все робила одна. Мамі вона […]
На вечерю сьогодні мене не чекай, у мене є справи, – Назар зібрав якісь папери і знову зібрався кудись їхати. – Але ж сьогодні п’ятниця, і ми з тобою збиралися цей вечір провести разом, – з певною ноткою відчаю нагадала Настя. – Вибач, кохана, це справді важливо, – сказав Назар і пішов. Коли двері їхньої розкішної квартири зачинилися за чоловіком, Настя ледь стрималася, щоб не заплакати. Вона гнала від себе сумні думки, але так виглядало, що у її чоловіка і справді є інша жінка
– На вечерю сьогодні мене не чекай, у мене є справи, – Назар зібрав якісь папери і знову зібрався кудись їхати. – Але ж сьогодні п’ятниця, і ми з тобою […]
Микола приїхав з риболовлі. Іра зустріла коханого з усмішкою. – Ну, давай посмажимо рибку? – Микола вивалив рибу у мийку. – Я почищу, а ти посмажиш. – Ох і запах! – Іра зітхнула, нахиляючись до духовки. – Слухай, я поговорити з тобою хочу… – Давай, – Микола вже засукав рукава. – Зараз тільки почищу рибу… – Ти ж на вихідних вільний? – запитала Іра вже за столом. – Познайомити тебе хочу з батьками. І ще з деким… – А з ким же ж іще? – здивувався Микола. Ірина мовчала, чомусь не наважуючись продовжити розмову. Микола дивився на кохану, не розуміючи, що ж вона приховує
– Ну ти як, братику, що думаєш з приводу своєї Іринки? Одружуватися плануєш? – Олег на мить обернувся на свого друга, що сидів поруч, а потім повернувся, щоб продовжити дивитися […]
Мовчки встала і закрила клас зсередини. Обвела поглядом притихлих через її грізний вигляд дітей, і твердо сказала: — Встаньте ті, у кого хоча б раз плюнув Рома. Встали практично всі. — Ми не раз говорили, що це дуже неприємно, огидно, але він нас не слухає. Я думаю, він просто нас не розуміє. Зараз ми всі разом йому пояснимо
Цей випадок стався в школі ще в далекому 1986 році. Свідки, а це були діти восьми років, нікому нічого не розповіли, тому розголосу історія не набула. І навіть батьки, які, […]