Рубрика: Людина
Олю, все містечко на слуху, а ти ніби не хочеш це помічати!, – сказала мені подруга. – Що на слуху? Як? Що ти маєш на увазі? – Ти ж знаєш Оксану, що двійнят має? – Ну, так, знаю! А що? – А її чоловіка знаєш? – Ну так, з вигляду, містечко в нас не велике. – Так ось, твоя Галя з ним крутить шури-мури! Світ ніби перестав для мене існувати. Я не розуміла, як маю жити і що робити. Я вирішила не говорити нічого Галі. Я пішла дальше, до дружини цього Андрія
– Мамо, Андрій обіцяв мені, що ось-ось покине дружину. В них давно в сім’ї не ладилося. Ти вдруге зіпсувала мені життя, – сказала мені тридцятирічна дочка і вибігла з дому. […]
Всю ніч Ірині не спалося. Їй було дуже образливо від того, що чоловік саме так відреагував на її покупку. Так, сукня не з дешевих, вона за неї заплатила аж 4,5 тисячі гривень, але ж за 20 років їхнього спільного життя з Іваном вона не пам’ятає випадку, щоб він пішов з нею в магазин і купив їй щось нове. Одяг весь у дружини був з секондхенду, на вагу, за кілька гривень. Бо Іван вважав, що нема чого на ці ганчірки так тратитися. Проте, це правило стосувалося лише дружини, на собі він не економив, бо вважав, що він має добре виглядати, адже він ходить між люди, на роботу, а дружина, яка сидить в офісі, не обов’язково має наряджатися
– Ти хочеш сказати, що ти останні гроші витратила на цю ганчірку? – Іван не тямився від злості. – Іване, це сукня. Такої у мене ще ніколи не було. І […]
Ось тільки дівчата від нього ніс відвертають – навіщо такий веснянкуватий і рудий. Пам’ятаєш, як він у п’ятому класі купив фарбу в магазині і пофарбував свою голову в чорний колір? – згадувала бабуся Віті, – ой, що було! — А як же, всі пам’ятають. Картина була як із фільму жахів. Немов циган, а все обличчя в рудих веснянках! Ось де сміху-то було
— От і що мені з онуком робити? – скаржилася баба Шура своїй сусідці Микитівні, – усі молоді хлопці давно на танці бігають, із дівками гуляють, а мій усе вдома […]
— А що, вона й справді, сохла за мною? Не помічав щось… — «Не помічав щось…» – смішно передражнив його Сергій, – а що ти взагалі помічаєш? Вона і сьогодні весь вечір на тебе дивилася. А ти як пень. Нуль у відповідь. Іди, наздоганяй. Та будь ввічливішим
Федька навчався із Сергієм в одному класі сільської школи. Клас був невеликий, усі дружили. Але після навчання Сергій вступив до міського технікуму, а Федір залишився працювати в колгоспі. Ріс він […]
В суботу Вероніка приїхала додому з нареченим, а коли щасливі молодята поїхали, Ярослав сказав дружині, що їм треба серйозно поговорити. – Мама нашого зятя – це моя перша дружина. Що будемо робити, Лесю? – Весілля будемо робити, – здивувала своєю відповіддю Ярослава дружина. – Те, що було – це минуле, а ми зараз творимо майбутнє наших дітей. Тому не заважай Вероніці стати щасливою
Ярослав з Лесею готувалися до прийому важливих гостей. Їхня єдина донечка оголосила, що заміж збирається. А коли батько і мати сказали, що добре було б хоча б майбутнім зятем познайомитися, […]
– Ой, Сергію, ну ти й відзначився! Вимив гору посуду, та ще й за свої гроші! Цінуй мене, дорогий! Оце так сходили в гості
– Натуся, збирайся швидше! Не зручно запізнюватися. Перший раз до Зав’ялових ідемо! – Я вже майже готова, через п’ять хвилин вийдемо, обіцяю, – я крутилася вужиком, намагаючись упоратися з неподатливою […]
— А що з тобою? Ти баба сільська, проста зовсім, не причепуритися, не нафарбуватися не можеш. Усе свою хустку начепиш і тягаєш її. Немає в тобі краси, – Михайло бачив бліде обличчя дружини, – не ображайся, ти зрозумій, дружина ти хороша, господиня чудова, з городом там добре справляєшся, але хочеться мені, як чоловікові, чогось іще
Вийшовши з автобуса, на якому її неабияк потрясло, Тамара озирнулася на всі боки, немов звикаючи до одноповерхових будов села Симонівки, куди вона прибула з дивним візитом до абсолютно незнайомої їй […]
– Петре, ми ж вже місяць на макаронах сидимо. Ти навіть не уявляєш, як хочеться приготувати щось смачненьке, можливо, навіть з м’ясом, – не витримала я й сказала чоловіку, але шукати нову роботу він не поспішав
Як сказати чоловіку, що він мало заробляє, що грошей не вистачає навіть на чашку кави в улюбленому кафе? Я все купую впритул, економлю на всьому: щоб приготувати, де б купити […]
Одружився тато з Дариною через півроку після того як не стало мами. Уляна чула, як сусідка баба Катя сказала: «Хоч би рік жалоби для пристойності почекав». Але чекати тато не міг. Точніше, Дарина не могла: ще не було помітно, але Уляна знала, що під ошатною білою сукнею ховається живіт, який злегка округлився. Тато повідомив їй одразу ж, як дізнався, з таким щасливим виразом обличчя, немов це те, про що вони з Уляною тільки й мріяли: — У тебе буде братик чи сестричка
Братом він був їй тільки за батьком, матері в них були різні. Коли мама хворіла, проводячи в лікарні по кілька тижнів, батько вже став спілкуватися з цією Дариною. Дарина працювала […]
У неділю вранці, коли Таня у літній кухні ліпила вареники, загавкав пес. Глипнула у вікно – і заніміла. На подвір’я заходила Тамарка. Дружина її Толика. Кілька років тому вона покинула свого чоловіка і втекла до іншого в друге село, чекала дитину. Таня гляділа її дітей, доглядала за чоловіком, щасливішої пари в селі годі було знайти. А тепер повернулася Тамарка з однією торбою. Таня чекала, що Толік не впустить дружину у хату, а її попросить залишитися. – Слухай, Тань! Знаєш, ти вже вибачай. Діти є діти, матері хочуть, – мовив лише їй у слід, коли Тетяна покидала чуже обійстя
Молода дівчина поступила в педінститут, коли повернувся з армії Толік, високий, змужнілий та видний хлопець, за яким бігала не одна дівчина. Кілька разів провів її з клубу і, зустрівши іншу […]