Рубрика: Людина
Роман зі своєю дружиною Ганною повернулися додому. – Мамо, ми вдома! – гукнув він до матері, яка жила разом з ними. Але Світлана Василівна не відповіла. Роман пройшовся по квартирі – матері ніде не було. – Можливо Світлана Василівна в магазин вийшла? – припустила Ганна. – Напевне ти права, – погодився чоловік і пішов у кімнату переодягатися. – Романе, швидко йди сюди! – покликала його дружина. – Що сталося? – одразу відгукнувся на поклик чоловік. – Дивись, Світлана Василівна залишила записку, – сказала Ганна, тримаючи в руках якийсь листочок. Роман взяв з рук дружини записку, прочитав її і застиг від прочитаного
– Доброго вечора! — Світлана Василівна визирнула з коридору і дуже здивувалася, бо на кухні за столом сидів син із якоюсь дівчиною. – Привіт, мамо. А ми ось чайник поставили, […]
Після “отакої витівки” більше Тарас ніколи нічого не наговорював на Ангеліну. Та сам Максим почав менше контролювати дружину і більше її довіряти. Тарас теж почав більше цінувати свою дружину та виконував всі її забаганки
Коли Ангеліна одружилася з Максимом, то він її одразу почав сильно ревнувати. Жінка не вважала себе якоюсь там писаною красунею, але їй Боже борони було з якимось чоловіком привітатись, не […]
– Що ви робите у моїй квартирі? Де Віктор? – Здивувалася я, побачивши незнайомку. – Я його дружина! А Вітя про мене не розповідав
Сонце повільно котилося за обрій, забарвлюючи небо в теплі відтінки пурпурового та оранжевого кольорів. Вся природа довкола завмирала. Ще трохи, і я опинюся в обіймах коханого чоловіка. Як сильно я […]
— І скільки ж ти тут жити будеш? А взимку як? – навздогін запитала Марина. Він повернувся до неї і раптом сказав: — А взимку ми з тобою будемо тут піч топити, кашу варити і діток малих ростити… — Що? – Марина захохотіла йому в спину, а потім прикрила рот рукою, поставила бідон на ґанок і побігла до Єгорівни
Марина в засмучених почуттях їхала трасою в напрямку їхньої дачі під Києвом. Чергова невдала спроба налагодити з Ігорем стосунки вибила дівчину з сил. — Не зʼявись вродливою, а будь щасливою, […]
– Олексію, у мене радісні новини, – весело сказала Оля, коли чоловік повернувся додому. – Слухаю! – сказав Олексій, сідаючи за стіл. – Надя, запропонувала мені роботу, у дуже пристойній фірмі, – прощебетала жінка. – Я проти, – насупився Олексій. – Але чому? – здивувалася Оля. — Мені не подобається Надя. Краще тобі перестати з нею спілкуватися, – заявив чоловік. – Чому, Олексію? – запитала Оля. – Надя моя найкраща подруга вже стільки років… – Думав, що ніколи не доведеться говорити тобі про це, але ти повинна знати, – Олексій глибоко зітхнув, ніби збираючись із думками, і все розповів дружині. Оля вислухала його і остовпіла від почутого
Оля пурхала по хаті, наче метелик із квітки на квітку. Вона хвилювалася, що щось забула, не все приготувала, не скрізь порядок ідеальний. Але все було так, як вона планувала заздалегідь. […]
Краще б Денис цього не робив, тому що крайньою виявилася я. Дивні мої свекри та й годі. Образилися на дитину і тепер бачити Стефу не бажають. Дитині 5 років! Мені не подобається, що вони постійно сперечаються і з’ясовують стосунки у присутності онуки. І вони іноді навіть слів не підбирають! Коли ми з нею вдома, і їй щось не подобається, вона часто використовує слівця й вирази бабусі та дідуся, а у мене просто вуха вянуть! А свекор взагалі мені видав: – Нехай бачить справжній, а не прикрашений бік життя, легше буде, коли виросте пристосуватися до обставин і розуміти світ дорослих. Днями мені подзвонила вихователька Стефи
Дивні мої свекри та й годі. Образилися на дитину і тепер бачити Стефу не бажають. Дитині 5 років! Вчора мені подзвонила вихователька Стефи. Працюю я лікарем. І часто, коли чергування […]
Я сирота. Заміжня вже вісім років, живемо у батьків чоловіка. У нас з Ігорем є старший син Макар і зовсім недавно народилася донька Злата. І чоловік хоче привести в дім батьків іншу жінку, а я не знаю, куди подітися з дітьми. Стосунки з чоловіком були прекрасні, сина він любив, тож я вирішила народити ще одну дитину. Свекруха нещодавно пішла на пенсію, сказала, що допомагатиме з дітьми. Але за місяць до появи донечки я дещо помітила
Я сирота. Заміжня вже вісім років, живемо у батьків чоловіка. У нас з Ігорем є старший син Макар і зовсім недавно народилася донька Злата. І чоловік хоче привести в дім […]
Кароліна пригадала той день, коли щасливі мама з татом робили входини в свій новий будинок, який вони будували кілька років. Їхня доволі велика сім’я жила з батьками мами, але четверо дітей плюс двоє дорослих аж ніяк не поміщалися в тій невеликій хатинці, що була у бабусі. Коли їхня родина переїхала у свій новий будинок, раділи усі. На входинах було багато людей. В хаті пахло свіжою деревиною і маминою випічкою. Тоді маленька Каролінка подумала, що саме так і виглядає щастя, адже тепер і у неї, і у трьох її братів є своя окрема кімната. Через пів року в їхній хаті знову було багато людей. Мама на столі лежала непорушно, а Каролінка плакала, бо не розуміла, чому матуся на неї не дивиться і нічого їй не відповідає
– Кароліно, до тебе прийшли, – гукнула на роботі жінку співробітниця. – Хто? – здивовано перепитала та. – Не знаю. Якийсь чоловік. Піди і сама подивися. Кароліна вийшла з офісу […]
Ірина допомагала клієнту у виборі квітів, коли у магазин влетіла невдоволена клієнтка. Ірині ледве вдалося заспокоїти її, вона вискочила з магазину так само швидко, як і увійшла. Чоловік, який весь цей час обирав букет, підійшов до каси. — Вибачте, я не допомогла вам із вибором квітів, – сказала Ірина. — Я сам впорався. Гарно ви її заспокоїли, – відповів клієнт. – Так, і такі люди бувають – усміхнулася Ірина. – Доречі, ви знаєте, що ви незабаром вийдете заміж? – раптом сказав чоловік. – Я? Заміж? З чого ви це взяли? – Ірина здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається
Ірина допомагала клієнту у виборі квітів, коли продзвенів дзвіночок, двері натягнулися на пружині і ніяк не поверталися на місце. Іра вибачилася та вийшла з холодильного відділення. У дверях стояла дівчина, […]
Не встигли діти й занудьгувати, як Аня вийшла з невеликим кошиком, наповненим яблуками. Вона підійшла до дітей і стала роздавати всім по яблуку. — Їжте. Вони миті. З нашої дачі. Солодкі пресолодкі. Коричневе смугасте називається. Мої улюблені, – говорила Аня, простягаючи яблука
Дітлахи сиділи на лавці біля під’їзду, як горобці. Серпневий вечір зігрівав їхні вигорілі за літо верхівки голів ласкавим сонечком. Друзі вже трохи втомилися, але їм було цікаво: мешканці, які нещодавно […]