Валентина Іванівна зітхнула і перевела погляд на стінку. За склом стояв той самий нещасливий сервіз, подарунок дочки. А в шафах, у численних шухлядках, на всіляких полицях чого тільки не було: і комплекти абсолютно нової постільної білизни, і сукні, і костюми, і халати домашні, рушники, посуд… Та всього й не перелічиш. Щось нещодавно дарували, а щось ще від Марійки залишилося – не дозволила Валя викинути, пам’ять. А Марина з Юлею все прориваються порядок навести, стінку викинути. А куди ж усе добро з неї дівати? Теж половину на смітник пора знести, кажуть. Як на смітник? Зовсім вони, чи що, розуму позбулися? Не розуміють, що там же все життя її зберігається, а вони – викинути

— Ти ж мені обіцяла, що викинеш це неподобство! — Юлечко, не гнівайся, – миролюбно відповіла її бабуся, Валентина Іванівна, – Ну що ти розлютилася на цей халат? Що він […]

– Ну, раз у вас з квартирою все так вдало вирішилось, то накопичення ваші ти маєш віддати сестрі, – приголомшила мене мама на церемонії прощання

Мама нещодавно приголомшила своєю заявою. Каже, що у нас все з квартирою вдало вирішилось, тому свої накопичення, які ми з чоловіком робили, я маю віддати сестрі. Ще й час обрала […]

Як тільки Тетяна сіла в авто на переднє сидіння біля свого чоловіка, свекруха невдоволено глянула на неї. – Тетяно, сядь на заднє сидіння, ти ж знаєш, як я люблю їхати на передньому, мені там так зручно, все видно, ще й біля сина свого. Тетяна завжди поступалася, а тут довго мовчки сиділа і думала – вставати чи ні

Тетяно, сядь на заднє сидіння, прошу тебе, я якраз от не дуже люблю їхати на задньому сидінні. А так мені все чудово видно та й я сидітиму ближче до власного […]

— Та з вас, хто погодиться за мною доглядати, отримає все, що залишиться після мене. Квартиру, нашу дачу і невеликі заощадження, які я робила на чорний день. Дочки продовжували мовчати, не зводячи очей одна з одної. — Усі ми знаємо, що це надовго не затягнеться, але кілька місяців комусь доведеться присвятити мені, залишивши осторонь особисті інтереси. Тому я вважаю правильним заповідати все майно тільки одній із вас

— І чому саме я маю за мамою доглядати? Це, між іншим, і твоя мати теж! – заявила сестра. — Ти живеш за два кроки, а мені півдня до неї […]

Третій день лиш іноді визираю на зовнішній світ через вікно. А потім знову поринаю у свій стан розпачу. Не їм, не сплю, порожніх пляшок все більше. Сиджу на орендованій квартирі. Вдома сказав, що у відрядженні. Матеріально ми родина забезпечена. Для Олі це другий шлюб, у мене – перший. Діти лише наші спільні. Вирішили ми зробити освіжаючий ремонт у квартирі. Ніколи не лазив по речах дружини, ні в телефон, ні десь інде, якось навіть потреби не було. Знав, що в неї лежить коробка, де вона зберігає листи, листівки, шкільні і студентські фото, мої листи і записки та листи її першого кохання шкільного, інші свої всілякі дрібниці. Коробка стоїть на верхній полиці шафи. Шафу треба було розібрати. Я знімав ту коробку і упустив випадково. Зібрав, усе поклав назад, але випала флешка. І стало мені цікаво. Подивився і все попливло перед очима

Третій день лиш іноді визираю на зовнішній світ через вікно. А потім знову поринаю у свій стан розпачу. Не їм, не сплю, порожніх пляшок все більше. Сиджу на орендованій квартирі. […]

З п’яти сортів яблук мені були запропоновані саме ті, що я люблю, і огірки були правильні, з пухирцями. І решта — саме так, як я б попросила. Не втрималася, запитала продавчиню:

Днями дорогою з пошти на роботу мені спало на думку забігти у вагончик на розі, де продають овочі, фрукти і квашену капусту у відрах. І на самому порозі пролунав дзвінок […]

Лариса чекала чоловіка із заробітків. Валерій приїздив раз на пів року, бувало й частіше. Зранку Лариса сходила на базар, приготувала смачний обід. Валерій мав бути ближче до вечора. Жінка вирішила приготувати ще й торт, щоб порадувати коханого. Дуже вже любив Валерій солодке… Лариса пішла в магазин, щоб купити вершкового масла, як раптом побачила в поштовій скриньці листа… Від чоловіка! Лариса усміхнулася – аж листа написав, мабуть, про те, як сумує. А він тільки от прийшов. Вона поклала конверт у сумочку й пішла в магазин… Лариса повернулася додому, відкрила конверт і обімліла від прочитаного

До тридцяти п’яти років Лариса вважала себе абсолютно щасливою жінкою. Улюблений чоловік Валерій, син і донька. Жили добре, не гірше за інших. Ідилія закінчилася у той момент, як чоловіка скоротили […]

Марина зі своєю мамою Поліною Андріївною сиділи в кімнаті і дивилися турецький серіал. Відкрилися вхідні двері, додому повернувся чоловік Марина. Віктор не роззуваючись одразу зайшов в кімнату. В руках у чоловіка була валіза, яку він поставив перед тещею. – Ідіть! Зараз же! – вигукнув він. – Що сталося? – захвилювалася Марина. – Я міг все вам вибачити! Але те, що ви зробили сьогодні, не вибачається, – несподівано сказав чоловік, невдоволено подивився на тещу і все розповів дружині. Марина вислухала чоловіка і застигла від почутого

Віктор відчув недобре, щойно переступив поріг. Очі дружини почервоніли, наче вона плакала, вигляд був винний. – Що сталося? – захвилювався Віктор. – Ти тільки не гнівайся, я обіцяла мамі, що […]

Валя була у свекрухи. Жінка допомагала родичці поклеїти шпалери. – Ого, яка краса! – захопилася свекруха, коли невістка майже завершила роботу. – Так, гарно, – посміхнулася Валя. – Тільки ось клею не вистачає, бо ваша внучка перекинула тазик… – Ой-ой-ой! – взялася за голову свекруха. – І що робити? Іти в магазин по нову пачку, чи що? – Ні, не треба, – махнула рукою Валентина. – У мене вдома під ванною є залишки такого ж клею. Я збігаю додому… Валентина відкрила двері своєї квартири. Тільки-но вона переступила поріг, як почула голос свого чоловіка Миколи. Він наче з кимось розмовляв по телефону. Валя зазирнула у спальню, й одразу все зрозуміла

– Микольцю, посидь із Вікою, мені треба в магазин сходити по корм для кішок. Я ж учора просила тебе купити, а ти забув, – Валентина поспіхом вдягла куртку і почала […]

— А молодці, що піч не зламали, – похвалив він Олену Петрівну, – а то б був не сільський будинок, а практично міська квартира. Без родзинки. Олена Петрівна сказала: — У цій печі зберігається наш сімейний дух. І їжа там найздоровіша і найсмачніша. Нічого немає кращого

Олена Петрівна вирішила нарешті кинути роботу і піти на заслужений відпочинок. — Правильно, мамо, – говорила їй донька Світлана, – ти все говорила, що ось тільки б допрацювати до пенсії, […]