Свекруха швидко штовхнула ліктем чоловіка в бік і той затих. – Оленко, як гадаєш, – свекруха окинула поглядом кухню, – якщо переставити холодильник у той кут, а стіл на його місце, буде більше простору? – Нам так зручніше, – я з надією подивилася на чоловіка. – Але моє рішення оптимальне. Що скажеш, Ром? – подивилася свекруха на сина. Роман кивнув: – Так, зробимо, мамо. Я зиркнула на годинник: – А ви приїхали на машині? – Ні, звичайно! – вигукнув свекор. – Холодно стало, я машину не чіпаю в холоди. – Але останній автобус наче щойно пішов. – А ми не збиралися сьогодні їхати. Чи ти нас виганяєш? – примружилася свекруха. – Мамо, вас ніхто не виганяє. Ми вже все обговорили – ви ночуєте в нас. Батьки Романа поїхали рано-вранці, а тепер я вирішила прояснити дещо. – Що за цирк? Чому ти не порадився зі мною щодо ночівлі батьків?

– Сонце, чим ти незадоволена? – чоловік починав злитися. – Купили квартиру. Яку ти хотіла. А ти сумна. – Ром, а давай твоїм батькам гроші віддамо? Прям із наступної зарплати? […]

– Чого тобі не вистачає?, – обурювався чоловік. – Та ти живеш, як принцеса у казці! Всі родичі і подруги тобі заздрять. Давай поїдемо в Карпати чи ще кудись, тільки благаю, перестань нити! – Так, чоловік правий, у мене є все, все, окрім щастя

– Чого тобі не вистачає?, – обурювався чоловік. – Та ти живеш, як принцеса у казці! Всі родичі і подруги тобі заздрять. Давай поїдемо в Карпати чи ще кудись, тільки […]

— А коли йому? Спозаранку поїхав, затемна приїхав. Та й що з нього взяти? Він на роботі, а на Нюрці все господарство і діти. Тим паче не свої діти. Так і нема рідних в неї… От же вхопилася за Василя-вдівця, думала своїх Бог дасть, а воно он як вийшло. Ганна з молодих років була дівкою справною, і в роки лихоліття працювала нарівні з чоловіками, яких у селі, залишилося зовсім не багато

— Що? Знову Нюрка своїх ганяє? — Та які вони «свої»? Ясна річ – чужі, на дітей пішла дівка. Он, чуєш, голосить на все село. З хати, що навпроти, долинали […]

Одного разу я повернулася додому саме в той момент, коли почула, як моя сестра звертається до мого чоловіка: «Вадиме, чим я гірша за Надю? Чому ти спиш із нею, а зі мною відмовляєшся?»

З самого дитинства Лізу батьки надто балували. Вона була молодшою, довгоочікуваною дитиною, тож їй дозволяли абсолютно все. Я ж старша за Лізу на сім років, і мене виховували зовсім інакше. […]

— Та мені кого приведе, з тією і нехай живе! Тільки нехай з однією одружується, а то ж тут виходить, дві наречені… — Ну, це розібратися треба, – буркнув Петро, теж задумавшись. Не хотілося йому перед Михайлом упасти в бруд обличчям, тож сподівався, що новина Раїси, як порожнє відро, і Іван з її Світланою не зустрічається

— От як на мене, так я не проти поріднитися. Та ми й так, вважай, рідня… скільки я тебе знаю, Петре? Та все життя знаю. — Ну-ууу, не тільки зі […]

Зранку приїхала Зоряна з дітьми. – Мамо, сподіваюся, ти йому не дала ніякі гроші? – запитала вона прямо з порогу. – Кому? – перепитала Ольга. – Ну як кому? Василю, звичайно, кому ж іще. Мамочко, якби ти знала, що тут робиться коли тебе нема, – не витримала Зоряна і стала розповідати мамі всю правду про їхнє з чоловіком життя

– Василю, а де Зоряна? Де діти? – Ольга вийшла з буса, який привіз її аж під саму хвіртку, і не могла зрозуміти, де дочка, чому її зустрічає лише зять. […]

— Ти знаєш, що батьки Ігорю 200 тисяч видали на кухонний гарнітур? – шуміла Алла. – Катька вибрала найдорожчий і хвалиться ще! А ми сидимо зі старими меблями. Іди й кажи їм! Давай! Дівчина практично силоміць виштовхувала чоловіка з дому. І вже за місяць із задоволеним виглядом вирушала в меблевий магазин, щоб оновити меблі в усій квартирі

Алла склала руки на грудях, насупилася і всім своїм виглядом демонструвала серйозність намірів. Дмитро спробував було віджартуватися, але вона його обірвала на півслові: — Я що – жартую, по-твоєму? Ясно […]

Дружина думала, що я буду її “банкоматом” все життя. Валя так серйозно стверджувала, що вона дома не ледарює, що я ледь в це не повірив. Та одного разу коли я зайшов в квартиру і побачив її на дивані з телефоном в руках, в той час, як кругом неї був безлад, я не стримався. Я і діти на таку дружину та маму не заслужили

Дружина думала, що я буду її “банкоматом” все життя. Валя так серйозно стверджувала, що вона дома не ледарює, що я ледь в це не повірив. Та одного разу коли я […]

– Син завжди хоче виключно сосиски з макаронами, дочка ниє, що суп буде тільки як у кафе гарбузовий. Приготувала, то їй колір не подобається. У кафе, каже, був гарний помаранчевий, а в мене якийсь не такий. А я всього лише їй туди капусти цвітної додала, щоб корисніше було. І чоловік теж взяв моду носа вернути і критикувати. Вчора котлет насмажила сковороду, то він навіть і не спробував. Сказав, що від них часником несе. І діти, звичайно, одразу за ним давай повторювати. А він, замість того, щоб вмовити їх їсти, замовив на всіх піцу. А те, що я біля плити піввечора стояла, – то кого це хвилює? Та хто ж винен? У тебе чоловік із сином голодні прийшли додому, а ти в котлети часник свій пхаєш! Готувала я суп із червоною рибою. Мама чоловіка підійшла, кривилася і подивилася, мовляв, а чим борщ поганий? Потім сунула свою ложку онукові в суп: «Ой, та я тільки спробувати, навіщо зайвий посуд забруднити?» Так ще потім мордочку скривила і прокоментувала, мовляв, яка бридка все ж таки, ця ваша броколі. Свекруха, дивлячись на все це, єхидно примовляла: «Ну ти його зараз забалуєш, потім захочеш кабачки згодувати, а він відвертатиметься»

Жаліється мені вчора подруга моя Тоня: – Син завжди хоче виключно сосиски з макаронами, дочка ниє, що суп буде тільки як у кафе гарбузовий. Приготувала, то їй колір не подобається. […]

Я про це всіх на березі попереджала: робота – це не моє! Ну не збираюся я працювати, адже нащо тоді взагалі заміж виходити? Є чоловічі задачі, а є – жіночі. Свої жіночі я виконую ідеально: я мама, господиня, в домі завжди ідеальна чистота і смачні страви. Та я не збираюся додавати до цього навантаження ще й щоденне ходіння на якусь роботу, адже повинна мати час і на себе, щоб бути для чоловіка гарною і доглянутою. Нашій донечці недавно виповнилося 5 років, вона знає англійську, ходить на гімнастику, читає і пише вже – і це моя заслуга, я її кругом вожу! Але вони взялися мене обробляти всі – чоловік, свекруха, маму мою підключили! Мовляв, Артему важко одному тягнути всю родину фінансово, всі мої забаганки і потреби дитини, комунальні, їжу, розваги і так далі. Але мені смішно все це чути!

Сподіваюся, ви мене підтримаєте, коли я вам розповім свою історію і поясню свою думку. Я про це всіх на березі попереджала: робота – це не моє! Ну не збираюся я […]