Рубрика: Людина

Мені 25 років, але я вже встиг пережити багато злетів та падінь. Зараз переді мною черговий важкий вибір, і я не розумію, як вчинити.

У 25 років, проживши все життя в маленькому містечку, я вже зіткнувся з численними злетами та падіннями. Після школи я вступив до університету, де в мене почалися стосунки з дівчиною. […]

— Привіт, Люба. І я радий тебе бачити. Це, швидше, до тебе запитання. Ти ж більше не дачниця. — Так, – очі Люби забігали по прилавку. – Та ось, шпагат шукала, а тут має бути. — На тому прилавку бачив, – вказав чоловік на стіл навпроти. — Дякую, а ти що прийшов купувати? — Огірки хочу посадити, пам’ятаєш, такі з пухирцями, ти в банки закривала, а я під чарку дуже любив ними хрустіти. Дістану з банки, він маленький такий, кинув його в рот і хрум-хрум-хрум

— Женечко, та не можу я більше! Сил моїх немає, я ж там втомлююся. Навіщо мені все це, якщо ви відмовляєтеся? – син побачив, як у матері затремтіли губи, і […]

Я забрала маму до себе, щоб вона жила з нами. Назавжди. Без попередження, просто одного дня привезла з однією торбою. У торбі були колготки, капці з написом «Найкраща бабуся у світі» – це подарунок моїх дітей. Що я відчуваю? Спочатку — жах, адже старість бере себе

Я забрала маму до себе, щоб вона жила з нами. Назавжди. Без попереднього планування, просто одного дня, з однією торбою. У торбі були колготки, капці з написом «Найкраща бабуся у […]

— Навіщо ти Світлані будинок зібралася віддавати? – Олександра дивилася просто в очі матері. — А кому? Вона за мною доглядає. Ти думала, що вона буде горщики виносити, а ти будинок отримаєш? Ми ж домовилися. Чи тобі мало здалося? Я тобі нічого не винна і просити доглядати не буду. — Не в грошах справа, мамо. І не в горщиках. — А в чому ж? Дізналася скільки коштує садиба? — Жорстока ти, мамо. Я боюся, як би вона що з тобою не зробила, коли оформлять усі папери

— Навіщо ти прийшла? Ми про все домовилися, здається? — Я ненадовго, хотіла дізнатися, як ти? — Могла б зателефонувати мені або Світлані. — Я хотіла побачити тебе, мамо. Маргарита […]

— Ой, та не потрібні мені ваші сільські жінки! Що мені з ними робити? У місті інші панянки, он у мене є одна, так із нею і поговорити можна, і прогулятися не соромно. Красуня вона, волосся руде, довге, вії чорні, одягнена модно, по-сучасному, не те, що у вас тут баби ходять не зрозуміло в чому. З освітою моя пані, вихована й культурна, приємно пахне від неї. А ви мені тут що пропонуєте

Чи то втомившись від міста, чи то просто на батьківщину потягнуло, але проживши якийсь час цивілізованим життям, Павло Степанович повернувся в село. Тут жили колись його дід із бабою, до […]

Я і розповіла сусідні Тоні про те, що ми хочемо помінятися житлом з нашими молодятами, адже у сина народилася дитинка. А Тоня і дала мені цю пораду, що я спати тепер не можу. Бо це ж однушка батьків невістки Наталки!

Я і розповіла сусідні Тоні про те, що ми хочемо помінятися житлом з нашими молодятами, адже у сина народилася дитинка. А Тоня і дала мені цю пораду, що я спати […]

Не знаю, мамо, як ти це сприймеш, але ми хочемо квартиру продати, – заявила мені донька. – Ти ж не проти? – каже. В мене спочатку на кілька секунд дар мови пропав, а потім я таки рішуче відповіла: – Проти, звичайно. Не розумію, чим вам не подобається та квартира, в якій ви зараз живете? Ви б радіти мали, що все так добре склалося, – кажу, але голос мій уже звучав на підвищених тонах

– Не знаю, мамо, як ти це сприймеш, але ми хочемо квартиру продати, – заявила мені донька. – Ти ж не проти? – каже. В мене спочатку на кілька секунд […]

Та щоб я ще з нашими трьома дітками до зовиця в гості – та ні за що, я туди ні ногою більше! Мені вистачило вчорашнього новосілля у сестриці чоловіка. Скільки жиму – не забуду! Влаштувала вона святкуваннячко незабутнє! Малеча раділа, бо це означало, що вони побачать своїх двоюрідних братів і сестер. Та і ми з чоловіком були у гарному настрої, а я ще не знала, як закінчиться цей день. Новий будинок виявився величезним, з двома поверхами та садом, зеленим навіть узимку, бо серед плодових дерев красувалися там і ялинки з туями і самшитом. Усе виглядало справді ідеально, неначе з журналу про інтер’єр. Але, як тільки ми переступили поріг, я відчула щось дивне. Замість звичних теплих обіймів і щирих посмішок нас зустріли якось дуже стримано й сухо. Сестра чоловіка, Люда, була наче дуже привітна, але в її поведінці було щось штучне. Чоловік Люди, Остап, одразу почав розповідати про ремонт, і скільки вони вклали грошей в цей палац, неначе ми прийшли на екскурсію, а не на свято. Діти побігли нагору гратися, і вже через п’ять хвилин ми почули їхні крики. Я кинулася туди й побачила, як наш молодший син, Іванко, стоїть у сльозах біля кімнати, двері якої були замкнені

Та щоб я ще з нашими трьома дітками до зовиця в гості – та ні за що, я туди ні ногою більше! Мені вистачило вчорашнього новосілля у сестриці чоловіка. Скільки […]

Після раптового відходу батька, його друга дружина стала надто вимогливою до Людмили, дуже дратівливою, заборонила називати матір’ю, тільки імʼям і по батькові. Люда розуміла чому – залишився заповіт. А за ним єдиній вісімнадцятирічній доньці діставалося майже все. Розлучатися зі спокійним життям у достатку мачуха не хотіла. Тому, незважаючи на те, що велика професорська квартира в центрі міста переходила за документами до Людмили, Соломія Львівна нічого міняти не бажала і робила вигляд, що так все і буде

— За святковим столом буде тісно, – невдоволено висловилася літня жінка в сніжно-білій повітряній блузці з коміром стійкою і чорній прямій спідниці. Жінка була худа, бліда на вигляд і тримала […]

Марині подзвонила мати. – Доню, нічого не вийде, – сказала Дарина Андріївна. – Я працюю на Новий рік. Батько зібрався зі своїми друзями святкувати. Ви ж на нас не образитеся, що цього року ми вас з твоїм Валентином не запросимо? – Ні, звісно, – зі смутком у голосі відповіла Марина. – Придумаємо щось. Марина розповіла чоловіку, що цього року вони до її батьків не поїдуть. – До моїх тоді поїдемо? – запитав Валентин. – Ні, з чого це?! – обурилася Марина. – Самі будемо або з друзями! Валентин з подивом подивився на дружину. – А не хочу з друзями… – сказав він. – А зі мною? – сердито запитала Марина. Валентин похмуро глянув на дружину. – Тоді їдь один до своїх батьків, – холодно сказала Марина. Чоловік нічого не відповів дружині, а ввечері заявив несподіване

Валентин та Марина були у шлюбі близько п’яти років. Дітей пара поки що не планувала, бажаючи пожити для себе. І оскільки ніяких обтяжень у молодого подружжя не було, свекруха в […]