Рубрика: Людина
Тепер є гроші і мамі на ліки, і племінниці на навчання, і дітям моїм на все необхідне. Навіть чоловіку краще живеться – в холодильнику завжди все, що він любить. Десять років я трималася. Десять років я переконувала себе, що все минає, що можна бути сильною, вірною, тримати родину, навіть якщо вона вже давно тріщить по швах. Але зараз я опинилася там, де й не уявляла себе ще кілька років тому. Мій шеф, Олександр Васильович, закоханий у мене давно. Це стало зрозуміло майже з перших місяців моєї роботи в його компанії. Я спершу навіть не знала, як реагувати. Він — одружений, із двома дорослими дітьми. Я — заміжня, у мене троє. У нашій сім’ї грошей завжди не вистачало, але я ніколи не дозволяла собі думати, що можна вирішити проблеми за рахунок інших
Тепер є гроші і мамі на ліки, і племінниці на навчання, і дітям моїм на все необхідне. Навіть чоловіку краще живеться – в холодильнику завжди все, що він любить. Десять […]
Тепер мої діти, мій син і донька, дуже хочуть знову бути зі мною рідними. Хочуть, щоб я нянчила їм онуків, допомагала, щоб вони до мене приходили на свята, а я для них готувала, накривала стіл. Щоб ми з чоловіком стали справжніми дідусем і бабусею їхнім дітям. Але до цього мої діти більше 10 років знати мене не хотіли, бо я пішла від їхнього тата.
Тепер мої діти, мій син і донька, дуже хочуть знову бути зі мною рідними. Хочуть, щоб я нянчила їм онуків, допомагала, щоб вони до мене приходили на свята, а я […]
В неділю я вирішила заскочити до сина з невісткою. Думала, подивлюся, як там мої діти живуть. А побачене мене просто спантеличило! На столі – величезна коробка суші. Моя невістка, Ліда, сидить, ніби королева, з новеньким манікюром і так вправно орудує тими паличками, що аж очі розбігаються. За чотири років шлюбу з моїм сином, вона жодного разу не готувала! – Лідонько, – кажу, – а що це в нас за свято таке? – А вона мені в відповідь: «Та що ви, мамо, ми просто так, для душі». Ну, для душі, так для душі. А я пішла далі. Відкрила холодильник, незважаючи на її бурчання
В неділю, після церкви, я вирішила заскочити до сина з невісткою. Думала, подивлюся, як там мої діти живуть. А побачене мене просто спантеличило! На столі – величезна коробка суші. Моя […]
Не було жодної страви, яку я люблю.Я коли побачила накритий стіл у невістки, хряснула дверима, розвернулася і пішла. Не сказала ні слова. Словом, не могла – сльози підступили. Наступного дня я все ж вирішила зателефонувати свасі, мамі Лесі. Розмова була важка. — Ганно, що сталося? — здивувалася вона, коли почула мій голос. — Олю, я просто не витримала, — сказала я. — Це вже не вперше. Леся зовсім не рахується зі мною
Я коли побачила накритий стіл у невістки, хряснула дверима, розвернулася і пішла. Не сказала ні слова. Словом, не могла – сльози підступили до горла. Не було жодної страви, яку я […]
Коли хворіла бабуся, саме маленька Катерина найбільше намагалася бути поруч. Тітка морщилася, відходила від бабусі, кривилася і шепотіла, що пахне погано
Катерина ходила біля вітрин і їла їжу – очима. Уявляла собі, на що вистачить грошей у її худому гаманці. Замість трьох підробітків у неї залишився один. А від накопичених грошей після маминих […]
– Що це? – холодно спитала Тетяна Яківна, взявши до рук виделку. – Це з того набору, що вам на весілля подарували? Мій друг Богдан не відчув біди, він потім розповідав, що навіть не почув до ладу це перше запитання, продовжував уплітати голубці. Він ще не звик до своєї нової родички, вважав її милою жінкою, мамою своєї дружини, яка просто іноді приходить у гості, ввічлива така, силь ву пле і тому подібне. Хто ж знав, що вона ось такою недоброю виявиться. – Богдане! – продовжувала Тетяна Яківна. – Це виделка з набору? Шість срібних столових ложок, шість срібних виделок, шість ножів, шість чайних ложечок – у подарунковому футлярі? Оленко, а ти як це поясниш?
– Що це? — холодно спитала Тетяна Яківна, взявши до рук виделку. – Це з того набору, що вам на весілля подарували? Мій друг Богдан не відчув біди, він потім […]
– Я б трієчку з натяжкою поставив тобі за цей гуляш, як ти його назвала! І що це в тебе за така подача? Мені потрібні серветки, срібні прилади, та скатертина
Я ніколи не вчилася на кухаря, але з дитинства любила допомагати мамі на кухні, тож вона мене навчила всіляким кухарським секретам. Я легко могла зварити наваристий борщ, посмажити пиріжки з […]
Мої діти вирішили, що на старості я повинна їх утримувати, бо так їх виховав їхній батько. Але я не збираюся задовольняти їхні примхи. Настав час, щоб вони нарешті стали самостійними.
Мої діти вирішили, що на старість я повинна їх утримувати, бо так їх привчив батько. Я вдало вийшла заміж і ніколи не знала потреби. Чоловік добре заробляв, тому я не […]
– Не затримуйся в мами більше 10 хвилин! Тобі там нічого робити! – таким тоном зять давав вказівки моїй доньці. Його поведінка була жахливою, але найбільше мене вразила реакція доньки.
Як я раділа, коли дізналася, що донька знайшла хорошого чоловіка. Пригадую, як вона вперше привела до нас Дмитра. Постійно хвалила його: – Мамо, уявляєш, йому лише 23 роки, а він […]
Ну що, бізнесменка? – буркнула свекруха з порогу. Олена опустила очі, адже відчувала свою вину, що дуже пізно повернулася з роботи і чоловікові не приготувала вчасно вечерю. – Дружина, в першу чергу, має про чоловіка свого думати, а не про заробітки якісь. Чоловік її голодний вдома сидить, одяг у нього не прасований. Щоб ти робила, якби не я? Сину, не мовчи, скажи ти вже щось їй, нарешті, – не вгавала свекруха
Олена втомлено сіла на старий диван, тримаючи в руках зошит, в який вона записувала усі сімейні витрати на продукти і різні. Ще один місяць добігав кінця, а грошей ледве вистачало […]