Рубрика: Людина

— Мамо, ми з понеділка на полі будемо працювати, бригади годувати, – розпорядження директора сільського хазяйства, – повідомив син. — Ну, значить, гаряча пора настала, відразу кажу: доведеться тобі покрутитися, синку. І в спеку, і в дощ відпочинку не буде. — Ой Боже милостивий, а мені Юрчик нічого не сказав, – Марія не поспішаючи стала витирати руки, – і де це бачено, щоб хлопець на польовій кухні кухарем працював

— Не крутись, Юрку, на кухні, не чоловіча це справа, не витрачай молоді роки на ложки та каструлі, йди краще до клубу, там дівчата зачекалися, краще приглянь собі господиню. — […]

Я всього-на-всього попросила оплатити їх частину витрат за світло, газ і воду. Але нічого б не сталося, якби вони і лампочку одну раз на рік купили. Мене вже замучила та ситуація, що я з чоловіком вкладаюся в дачу, яка нам і належить, а брат з сестрою і всім сімейством приїжджають сюди наче вони в долі з нами. Одного дня я таки зібрала всіх за круглим столом. – Це не по-родинному, – заспівали вони, коли я оголосила про продаж

Я всього-на-всього попросила оплатити їх частину витрат за світло, газ і воду. Але нічого б не сталося, якби вони і лампочку одну раз на рік купили. Мене вже замучила та […]

Марія Степанівна сиділа на лавці на зупинці. Біля неї присів якийсь дід. – Ти що, загубився, любий? – запитала його Марія Степанівна. Старий кивнув. – Є таке… – сказав він. – Ось намагався спитати дорогу. – А куди тобі треба? – запитала жінка. – Шукаю провулок Зелений, – відповів дід. – Поталанило тобі! – сказала Марія Степанівна. – Я там живу. Зараз проведу тебе. – Дякую! – усміхнувся у сиві вуса старий… За розмовами, вони підійшли до будинку жінки. – Ну, ось ми й прийшли, – Марія Степанівна кивнула на підʼїзд. – А тобі в який будинок, любий? – Та мені теж сюди, начебто. Квартира сорок три. – Як сорок три?! – Марія Степанівна ахнула від почутого

– Шановний? Жіночко? Молодий чоловіче? Дівчино? – сивенький дідок у синьому пуховику і в’язаній шапочці марно намагався привернути до себе увагу. Люди проходили повз нього, піднявши коміри і натягнувши каптури, […]

— Голубонько, тобі ж все одно треба допомога з дітьми, поживу поки що з тобою. Я розгублено і спантеличено дивилася на жінку, яка стояла біля моєї хвіртки, без попередження, без якогось там дзвінка, з валізою своїх нехитрих речей. До мене прибула моя перша свекруха. Ганна Мартинівна з наївним новинним обличчям зайшла до мене і сказала

Я розгублено і спантеличено дивилася на жінку, яка стояла біля моєї хвіртки, без попередження, без якогось там дзвінка, з валізою своїх нехитрих речей. До мене прибула моя перша свекруха. Ганна […]

Тамара приїхала на сороковини по своїй бабусі. Вся родина відвідала панахиду по Інні Олегівні, потім зібралася за поминальним столом. –  І як ти цього досягла? Розкажи нам усім! – раптом запитала мама в Тамари. – Ти про що, мамо? – здивувалася Тамара. – Не прикидайся! – вигукнула мати. – Вирішила, що сама розумна? – Олено, заспокойся! Ти правда не знаєш? – обернувся до Тамари батько. – Не знаю чого?! – запитала Тамара. Раптом, батько вийшов з кімнати і повернувся з якимось великим конвертом у руках. – Ось, сама все зрозумієш, – додав він. Тамара відкрила конверт, заглянула всередину, і ахунла від побаченого

– Тамара сама собі дивувалася. Вона мала не любити цю літню жінку. А ж ні! Їй її шкода. І саме це почуття, швидше за все, переможе, і Інна Олегівна отримає […]

Якось приїхали з роботи Павло з Катериною, діда вдома немає, Артем теж був на тренуванні. Повечеряли, а Єгоровича все немає. — Знову у свої шашки загрався чи що, – промовила Катерина. Вона зайшла в кімнату сина й побачила на ліжку діда листок паперу, прочитала: — Я поїхав додому, не турбуйтеся, дорогу знаю. Потім повідомлю вам

Зима вона і є зима, все під снігом, хоч зима і настала нещодавно, але мені вже набридло тут у місті, додому хочу. І чого Павло так сполошився і відвіз мене […]

Марина сиділа з друзями в кафе. Раптом задзвенів її телефон. Дзвонив чоловік. – Марино, ти де?! – схвильовано запитав Сашко. – Мені щойно мій друг Ігор дзвонив, сказав, що в нас нікого нема вдома! Ти дзвінка не чула, чи що?! Він же ж приїхав до нас в гості. Марина розгубилася. – Вибач, я не думала, що він так швидко приїде, – сказала вона. – Я буду вдома за пів години… За чверть години Марина була вже вдома. Ніякого друга вона не зустріла ні біля під’їзду, ні в будинку. Марина пішла додому, перевдягнулася. Раптом пролунав дзвінок у двері. Марина відкрила і обімліла

Марина стояла перед дзеркалом із келихом улюбленого ігристого і з сумом дивилася на себе. Вона зробила ковток, відкинула назад волосся і підняла вгору підборіддя. Здавалося, що вона намагається надати собі […]

Коли Христина повідомила, що чекає дитину, я був обурений. Роль батька не входила в мої плани. Моє життя було настільки зручним, що я навіть не уявляв, як щось може змінитися. – Христино, це не те, чого я хотів. Я не готовий до такого, – сказав я, намагаючись говорити спокійно

Коли Христина повідомила, що чекає дитину, я був обурений. Роль батька не входила в мої плани. – Ти не серйозно, правда? – здивовано спитав я, дивлячись на Христину. Її очі […]

Віра солодко спала, коли пролунав телефонний дзвінок. – Віра! – вигукнула мати в слухавку. – Приїжджай! Терміново!  – Мамо, що сталося?! – Віра прокинулася остаточно. – Знову з батьком посварилися?! Так у вас все життя так, розбирайтеся самі! – Нема з ким розбиратися! – вигукнула мати. – Немає в тебе більше батька! – Мамо…Батька не стало? – тихо промовила Віра. – Приїжджай, сама все побачиш! – заявила мати. – Що побачу? – здивовано запитала Віра. – Приїжджай! Це не телефонна розмова, – додала мати і закінчила виклик. Донька швидко зібралася, і вирушила до батьків. Але Віра навіть уявити не могла, що чекало там на неї

– Віра! – вигукнула мати в слухавку. – Приїжджай! Терміново! – Що знову сталося? – запитала Віра крізь сон. – Знову?! І це кажеш ти?! Я тут ледве тримаюся, а […]