Рубрика: Людина

Тетяна влаштувалася помічницею кухаря у кафе. Дівчина, випікаючи пироги, переживала, чи сподобаються вони людям, адже щоразу вони виходили інакші, трохи, але інакші… – Ніколи б не подумала, що у роботі кухаря стільки творчості, – одного разу сказала Тетяна своєму начальнику Андрію. – Без цього не можна, – сказав той. – Так і виходять кулінарні шедеври. А хто без душі, то нічого й не вийде! Андрій якось дивно подивився їй в очі… А одного разу Тетяна з колежанкою Ольгою була у підробці. Раптом до них зайшов Андрій. Він глянув на дівчат і оторопів від побаченого

Тетяна вперше переступила поріг відомого у її містечку кафе. Тут вона тепер працюватиме. Звісно, поки що лише посудомийницею, з невеликою зарплатою. Але тут швидко працевлаштували, і поруч вона винаймає кімнату […]

Олена швидко скочила з ліжка і побігла у ванну, а потім на кухню. – Треба хоча б кави випити перед роботою, а час так і біжить! – подумала вона. Олена схопила свої джинси, дістала з шафи бежеву сорочку. Поспішаючи, вона зачинити двері і побігла на зупинку. Добре, що автобус прийшов швидко. Олена зайшла в салон, і побачивши вільне місце, сіла на сидіння. – Привіт! – раптом почула вона поруч чоловічий голос. Олена повернула голову й очам своїм не повірила! – Та як таке може бути? – тільки й пробурмотіла вона

– Ось якщо не пощастить з ранку, то й увесь день такий буде, – думала Олена, коли прокинулася вранці не від дзвінка мобільника, а сама. Чомусь знову не спрацював будильник […]

Щоразу коли свекруха приїжджає, вона привозить різні овочі з села, консервацію. Але, вже як приїде, то тижнями може сидіти, командувати усіма, все на свій лад переводити. А найгірше те, що свекруха ніколи не каже, коли буде їхати додому. Це Марині набридло і вона вирішила з нею серйозно поговорити

Марина давно звикла до того, що свекруха, Галина Олексіївна, часто приїжджає до них без попередження, немов вважала, що це її обов’язок – допомагати. Це було складно. Особливо важко їй було, […]

У Оксани не стало чоловіка. На прощання приїхала сестра Рита, і вони обоє довго плакали. Оксана дуже важко переживала втрату. Коли вона трохи заспокоїлася, вирішила розібрати речі чоловіка, щоб якось відволіктися. Зрештою, її шлях привів до гаража, де Андрійко завжди тримав чимало всякого мотлоху. Відкривши стару коробку, Оксана завмерла від несподіванки. Всередині лежали якісь пожовклі від часу листи. – Чиї це листи? – задумалася вона. – Я йому ніколи нічого не писала. Та й для чого? Ми ж жили разом! Придивившись, Оксана побачила на конверті адресу сусіднього села. Серце її тривожно закалатало. Вона розгорнула перший лист, і в неї потемніло в очах. Листи були від її сестри.

У Ганни не стало чоловіка. На похорон приїхала сестра Рита, і вони обидві довго плакали, підтримуючи одна одну. Ганна дуже важко переживала втрату. Коли вона трохи заспокоїлася, вирішила розібрати речі […]

Сіли за стіл, почали їсти салат. Майбутній чоловік скривився: – А чого ж так пересолено? Таня збентежено посміхнулася, мовчки поставила перед ним запечену качку. Він відрізав шматочок, спробував і знову невдоволено промовив: – Жорсткувата. Йому не сподобалася ні качка, ні решта страв. Таня опустила очі, намагаючись приховати свої почуття.

Таня втомилася. Вона була одна вже шість років, відколи її залишив чоловік. Рік тому донька вийшла заміж і переїхала в інше місто. Таня, хоч і мала всього 42 роки, відчувала […]

— Ти ж могла б знайти когось, — сказала подружка. — Ти ж не стара, все ще є шанс. — Ліно, не треба, — відповіла я, гірко усміхаючись. — Я більше не хочу шукати собі чоловіка

Мені вже сорок п’ять. Не скажу, що я старша, але й не молода. Останнім часом я все частіше помічаю погляди, коли хтось дізнається про мій вік. А ще більше – […]

– В Іспанії у мене є інша родина. Ірина – моя дружина. У нас двоє дітей, Артем і Соломія, – сказав тато не дивлячись мені у очі. – Ти хоч розумієш, що це означає? – мій голос тремтів. – Мама знає? Батько мовчки похитав головою. Я не могла залишити це так. Ввечері я подзвонила матері, яка залишилася вдома у Києві. А за декілька днів ми познайомилися з його таємною сім’єю. Я вирішила, що такий батько мені не потрібний, тому перестала з ним спілкуватися

Я сиділа на краю ліжка, тримаючи телефон у руках, і не могла повірити почутому. – Що ти тільки що сказав? – мій голос зірвався. – У мене є інша сім’я, […]

– Мамо, тільки, будь ласка, не кажи завтра за столом нічого зайвого. Батьки Дмитра – міські, а ти зі села, – попереджала Олена маму перед знайомством із сватами. – Добре, доню, – тихо відповіла Ніна. Наступного дня Олена вже чекала батьків у будинку нареченого. Пролунав дзвінок у двері. Усі привіталися, познайомилися, і мама Дмитра запросила всіх за стіл. Гості зайшли до вітальні та сіли. – Ну що, Петре, діставай! – раптом голосно сказала Ніна. Батько Олени піднявся, вийшов у коридор і повернувся з кількома пакунками, обгорнутими в газету. – Ну все, почалося… – подумала Олена, закочуючи очі.

– Мамо, дуже прошу, завтра за столом не говори нічого зайвого. Батьки Дмитра можуть не зрозуміти твоїх жартів. І про гриби чи ягоди краще теж мовчи… Вони ж міські, зовсім […]

– Мамо, дуже прошу, завтра за столом не говори нічого зайвого. Батьки Дмитра можуть не зрозуміти твоїх жартів. І про гриби чи ягоди краще теж мовчи… Вони ж міські, зовсім інші люди. Розумієш? – зі стривоженим виглядом благала Олена свою маму. – То ми, значить, для них село безграмотне?

– Мамо, чому ти знову вдома сидиш? Вийшла б кудись, розвіялася, – намагалася переконати Надію її дочка Катя під час телефонної розмови. – Піду, обов’язково піду, – відповіла Надія, хоч […]