Рубрика: Людина
– Надія, вона страшна. Де тільки шукав таку, – тихенько сказала Ольга. – Мені байдуже, – нарізуючи тісто на однакові круглячки, відповіла Надя
– Ти… Ти… – Ольга схвильовано вхопилася за одвірок, нахилилася, щоб ковтнути повітря, – Ти знаєш… Павло повернувся, – видихнула. Вона важко дихала, бігла, перестрибуючи купи, легко, як молода кізочка, перемахуючи через […]
Я ніколи не думав, що готуючись до весілля з дівчиною, я буду по-вуха закоханий в її маму. Одного разу ми були в майбутньої тещі і обговорювали деякі весільні питання. До Оксани хтось зателефонував і ми залишилися з її мамою на одинці
Я ніколи не думав, що готуючись до весілля з дівчиною, я буду по-вуха закоханий в її маму. Одного разу ми були в майбутньої тещі і обговорювали деякі весільні питання. До […]
– Ні, що ти! – Люба поставила вниз пакети, щоб дати рукам трохи відпочити, – Ти просто дивовижно виглядаєш! Прямо як модель із модного журналу. Марина посміхнулася. Виглядала вона, і справді дуже гарно. Статна, в дорогому гарному одязі
Люба виходила з супермаркету з двома важкими пакетами, коли несподівано почула: «Люба, чи ти?». Вона обернулася на голос і побачила приємну молоду жінку в гарній шубці, що стояла біля самого […]
Дмитро купив подарунки, прийшов на потрібну адресу і подзвонив у двері. Йому одразу ж відкрив руденький хлопчик. У його погляді було очікування дива. В руках Дмитро тримав велику яскраву коробку. Він купив у подарунок телефон і ще й машинку з пультом управління. – Привіт, Максиме! – сказав Дмитро. – Я один із помічників Миколая. Ось, приніс тобі подарунок, тримай! Дмитро Петрович простягнув хлопчику велику коробку. Максим обійняв подарунок. Він був дуже щасливий. Нарешті з кімнати вийшла мама хлопчика. – Мамо, дивися, що мені передав Миколай! – гукнув Максим. Дмитро глянув на жінку і аж зітхнув від побаченого
– Вигадали теж мені, ми ж не круті бізнесмени, а туди ж лізуть! – бурчав Дмитро Петрович, побачивши на роботі наприкінці коридору прикрашену ялинку з сяючими вогниками. На ялинці крім […]
– Все, що ти міг для мене хорошого зробити, ти вже зробив, – сказала Ліля, відступивши назад, – син наш виріс прекрасною людиною, а від твоїх пробачень мені все одно!
– Ти що тут робиш? – Вигукнула жінка, підходячи до під’їзду. – Пардон пані, перепрошую! – кинув чоловік, продовжуючи копирсатися в смітнику. – Зараз банки, пляшки заберу, і ви не […]
– Діти в рваних черевиках ходять, а вона на горщик все спускає! – лаялася Ліда. Незабаром вона зрозуміла, в чому річ. Хоча ні, не сама зрозуміла – добрі люди підказали
Ліда все чекала, що син повернеться, материнське серце відчувало, що він живий. Невістка жила так, ніби чоловіка в неї вже немає — продала його фотоапарат, лижі і навіть батьківський годинник […]
– Так, тату, це було непереконливо, – пробурмотіла п’ятнадцятирічна Ольга. Вона встала, взяла свою тарілку і склянку й сказала: – Розбирайтеся у себе в кімнаті. Не хочу ваші сварки слухати
– Як мені все набридло! – Світлана кинула сумочку на диван. Дмитро навіть не відреагував на поведінку дружини. Він звик, що вона іноді дратується. Та й її проблеми не дуже хвилювали його […]
Олеся поверталася зі школи, тоді вона ще вчилася в другому класі. Разом із нею в під’їзд зайшли чоловік із хлопчиком, який був менший за неї на зріст і молодший. – Дівчинко, ти в цьому під’їзді живеш? – запитав чоловік
Дівчинка сиділа у своїй маленькій кімнатці й плакала. За свої десять років їй часто доводилося плакати. Вона розуміла, що зараз на неї чекає черговий крутий поворот у долі, можливо найкрутіший. […]
– Мамо, чому? – Власний голос здався хрипким, чужим. Наче не він говорив, а хтось інший. – Діма надійніший, – тихо, але твердо промовила мати. – У нього стабільний дохід, свій бізнес. – А ми з Оленою, значить, не надійні? П’ять років ми тут із тобою! Ремонт, ліки – все на нас! А що він? Подарунки на Новий рік
– Мамо, чому? – Власний голос здався хрипким, чужим. Наче не він говорив, а хтось інший. – Діма надійніший, – тихо, але твердо промовила мати. – У нього стабільний дохід, […]
— Взагалі, ви могли б поступитися мені місцем, я їду з маленькою дитиною, – почала молода мама з однорічним хлопчиком на руках. — А я спеціально купив нижню полицю, тому що тільки так можу їздити, – намагався зберігати спокій чоловік. — Вам же все одно, ви просто йдете на принцип, давайте все вирішимо мирно, – напирала незнайомка. – Ви молодий, сповнений сил і запросто можете залізти на верхню полицю, поступившись мені
Юля терпіти не могла верхні полиці в поїзді, тому постійно купувала тільки нижні. Їй часто доводилося мотатися країною через роз’їзний характер роботи, тож уже навчилася ловити хороші квитки і намагалася […]