Рубрика: Людина
Від дітей я щастя не бачу. Вже й забула, як дочка виглядає, а про сина й казати соромно. Онуки оминають мій будинок. Бабуся їм була потрібна, тільки коли на навчання грошей не вистачало
Молода жінка з маленькою донькою на руках не поспішаючи увійшла до невеличкої сільської крамниці. Купила необхідні продукти, розплатилася та вийшла. На довгій старенькій лавці біля стіни сиділи дві жінки похилого […]
Юля мила посуд, коли у двері подзвонили. На порозі стояла свекруха. – Привіт, – сказала Неля Юріївна. – Я до вас у гості! – Проходьте, я зараз Вітю покличу, – сказала Юля запросивши свекруху на кухню. Через декілька хвилин родина сиділа за столом, смакуючи ароматний чай. – Вибачте, але я вас покину, мені щось стало зле, – сказала несподівано Юля. – Звісно. Краще приляж, – порадила свекруха. Юля пішла у кімнату. Раптом, вона почула як свекруха про щось сперечається з сином. – А це ще що за сварка? – здивувалася вона. Юля вийшла в коридор, прислухалася до розмови… і ахнула від почутого
– Ти знаєш, Вітя, що Оленці нашій майбутній чоловік запропонував переїхати до його квартири? – попиваючи чай з варенням на кухні у невістки, сказала задоволена Неля Юріївна. – Діма покликав […]
Коли на батьківських зборах вчителька зачитувала твір моєї дочки, всі батьки розплакалися. А я сиділа червона, як помідор
Я більше ніколи не дозволю чоловікові перевіряти домашні завдання нашої дочки! Того дня я поспішала на манікюр, а моя дочка, яка навчається у третьому класі, якраз отримала завдання — написати […]
Галина Миколаївна зробила бутерброди й простягнула мені тарілку. Я вже взяла один, як помітила чорний собачий волосок, що вперто тримався на сирі. Після його чергової поїздки я відкрила пакет, де були деруни з запахом кота. Я мовчки переклала їх у контейнер і поставила в холодильник. Через кілька днів вони, звісно, вирушили в сміття. В пакети вона насипає гречку, картоплю, олів’є, якісь смажені страви
Ми з чоловіком іноді їздимо до його мами в село. Вона ще не стара — всього 58 років, енергійна, завжди в русі. Живе сама в старенькому, але затишному будинку, але […]
Я пішла до онуки на день народження. Невістка попросила мене спекти мій фірмовий торт. Загалом, коли я прийшла до них з готовим тортом, обличчя невістки скривилося
Тиждень тому сталася неприємна подія, яка залишила гіркий осад у моїй душі. Все почалося з дня народження моєї онуки Моя невістка попросила мене спекти фірмовий торт для свята, і я […]
Ірина повернулася додому. – Мамо, я вдома, – як завжди гукнула з коридору дівчина. – У школі все гаразд, у салоні теж, я забігала. Мамо, ти де? В коридор вийшла Тетяна, виглядала вона дуже схвильовано. – Мамо, щось сталося? – захвилювалася Ірина. – Так! Тобто ні, – якось дивно відповіла жінка. – Ірино, у нас гості! – Гості? Які ще гості? – здивувалася дівчина. – Зайди на кухню, сама все побачиш, – важко зітхнула Тетяна. Дівчина швидко роззулася, зняла пальто і вирушила на кухню. Ірина відкрила двері на кухню, заглянула всередину і застигла від побаченого
– Мама Таня, я прийшла. У салоні все добре, взяли двох новеньких дівчат, одна з них замінить Катю. Мені вони сподобалися обидві. Розширимося трохи? Ще одне робоче місце у нас […]
— Та чим ти мені допоможеш? – сумно усміхнулася Женя, – Ні, Діано, це мій хрест, і мені нести його. Але розумієш… Мені страшно. Я віднедавна почала зриватися на неї, кричати, обзивати… Не зі зла, просто нерви не витримують. А потім так паршиво на душі від того… Ну що я за дочка така, га? Лікарі кажуть, звісно, що вона все одно нічого не розуміє, але мені здається… Я бачу, іноді, рідко, що в неї осмислений погляд. І вона дивиться на мене з німим докором… У такі моменти я почуваюся останньою сволотою, Діанко, розумієш
Діана мовчки дивилася на ще молоду, сповнену сил жінку, що сидить зараз перед нею із застиглим на гарному доглянутому обличчі виразом безвиході й безпросвітної туги, і не впізнавала в ній […]
Яна поверталася додому з магазину. Біля під’їзду її зупинила незнайомка. – Вибачте, ви Яна? – невпевнено звернулася до неї блондинка. – Так… А ви хто? – здивувалася вона. – Я – Юля, мати дітей вашого чоловіка! – закинула підборіддя білявка. – Ви, мабуть, щось плутаєте…? – оторопіла Яна. – Повірте мені, я не помиляюся, – єхидно посміхнулася Юля. – Нісенітниця якась… Ви мене… нас із кимось переплутали, – не хотіла вірити у почуте Яна. – А ви погляньте на це, – сказала жінка, дістала з сумочки свій телефон і відкрила на ньому якесь фото. Яна глянула на екран телефону незнайомки і заціпеніла від побаченого
Яна вперше побачила Романа у восьмому класі. Він переїхав до міста до бабусі після того, як не стало його батьків. Худорлявий хлопець із темно-сірими очима і трохи сором’язливою усмішкою одразу […]
– Марусю, сходіть на кухню і долийте в глечик соку. Моя донечка хоче пити!, – зухвало сказала Марта, дочка мого знайомого, в якого я закохалася на схилі літ. Я то пішла, але якось було дивно. Я в них в гостях. Марта сиділа за своїм столом, в своїй квартирі, але командувала мною, як “шісткою”. А потім ця випадково почута розмова. Дома з Вадимом я підняла цю тему. Але не домовившись я спакувала свої речі і з’їхала. Я не збираюся бути служницею чужим дітям і онукам!
– Марусю, сходіть на кухню і долийте в глечик соку. Моя донечка хоче пити!, – зухвало сказала Марта, дочка мого знайомого, в якого я закохалася на схилі літ. Я то […]
Минуло багато років, а вони дружать і досі, хоча обом, з різницею в один місяць, п’ятдесят чотири роки. Олена згадала дитинство, молодість, якусь відчайдушність, що була притаманна їхньому віку в ті часи, коли ще живі були батьки, і в них була дача (хто б знав, що за багато років, Олена сумуватиме за цією дачею, де можна було жити з весни до пізньої осені)
Як добре! Дихати, дихати, дихати! Такий аромат, тут, за містом… повітря восени буває таким незвичайним. Олена знала про це напевно, тут колись була дача її батьків. Ах, знати б наперед, […]