Рубрика: Людина
Плакала потім, по підлозі повзала, кулаки кусала, в живіт свій порожній себе тикала, пику до неба підняла і вию, немов вовчиця, навіщо мені краса та, кажу, якщо не пізнала материнства… А потім заспокоїлася, Катрусю, іноді здалеку милуюся хлопцями, молодшого твого так взагалі зацілувати хочу, пиріжок солоденький, погибель дівоча росте… Ось так, Катю. Я ніби з вами живу, вважаю себе, ну … наче сестрою чи що старшою і тобі, і Іванові, а діток ваших племінниками
Катерина жити не хотіла, весь світ білий не милий, змушувала себе йти на роботу, їй здавалося, що всі на неї пальцем показують і хихикають, хтось засуджує, а хтось жаліє. Тринадцять […]
Два тижні тому я сиділа ввечері вдома, як раптом мені подзвонив син. — Мамо, виручай, крім тебе нам нема кому допомогти! Людмила у стаціонарі, я їду до неї. Зараз привезу Ірину до тебе. Візьмеш?
– Тижня два тому сиджу я ввечері вдома, як раптом дзвонить син, – розповідає 55—річна Марина Миколаївна. — Каже: «Мамо, виручай, крім тебе нам зараз ніхто не допоможе!». Я питаю, […]
Мати чоловіків міняла як рукавички, що не рік, то новий вітчим. Дітей наробила трьох від різних, обидва – молодші за Наталку. Я в них була один раз і жахнулася просто: невже люди зараз можуть так жити? Шпалери обірвані, обмальовані, скрізь бруд і пилюка. Усе розумію: можна жити бідно, але дві дорослі жінки у двокімнатній квартирі не можуть порядок навести? Це як узагалі
— Я цю Наталю відразу терпіти не могла. Висла вона на нашому синові, проходу йому не давала, – каже Ірина Едуардівна. – І взяла-таки змором – сповістила, що чекає дитину. […]
– Олю, ти хоч тими жабами і вічними маятниками з ніг до голови обложися, все рівно, як не підіймеш п’яту точку і не підеш кудись працювати, багатою не станеш, – сказала я дочці, яка вкотре за наші з батьком гроші купила якусь статуетку, яка, ніби-то, приносить фінансовий успіх. – Мамо, якщо ти в це не віриш, то хоч мені не мішай, – відповіла мені Оля, яка у свої 27 років ще ніде не працювала. Вона, бачте, чекає, що робота, а точніше гроші, самі на неї впадуть і добре б було, щоб зразу мішок і з доларами чи євро
– Олю, ти хоч тими жабами і вічними маятниками з ніг до голови обложися, все рівно, як не підіймеш п’яту точку і не підеш кудись працювати, багатою не станеш, – […]
– Ти, Валя, на цю квартиру не розраховуй, – діловито пояснював Іван сестрі, – мені тебе розмістити ніде. – У мене дитина, дружина, ще й тебе годуватиму? Ні, Валю, мене така перспектива не влаштовує. Іди до батьків!
– Ти, Валя, на цю квартиру не розраховуй, – діловито пояснював Іван сестрі, – мені тебе розмістити ніде. – У мене дитина, дружина, ще й тебе годуватиму? Ні, Валю, мене […]
— Ти ж міська. От і поїдемо в місто. — Якщо дитячий будинок у місті, то звісно міська. Я ж не пам’ятаю. Мала була. А мама як? Це ж твоя мама, їй уже допомога потрібна. Та й ми як у місті з трьома дітьми? – Валя навіть сльози крадькома змахнула. — Усе! Не обговорюється. А ти приведи себе до ладу. Страшно дивитися. Шкіра та кістки. М’яса не наросло. Валя з Вірою жили дружно. Віра, пам’ятаючи себе в молодості, жаліла її. А вже онуки коли пішли, то й зовсім стала оберігати
Іван привіз наречену Валентину до свого села, до батьківської хати. Мати зраділа, у тридцять із гаком років син нарешті вирішив одружитися. Нагулявся. Приїхав. Допомога їй буде на старості років. Дім […]
Коли ми з Петром вже планували весілля, мама запросила нас на вечерю, щоб познайомитись ближче та обговорити наше майбутнє. Але такого прийому я ніяк не могла чекати.
Ми з Петром були разом уже три роки, і наші стосунки були засновані на любові та взаємній повазі. Друзі часто заздрили нашому зв’язку. Коли Петро зробив мені пропозицію, моя мама […]
— Ой, Олю, а я й не бачу. Як там у Сергія справи? Як здоров’я, як загалом? — Терпимо, хоч і важко зараз, особливо з грошима, – відповіла Ольга і запитала, своєю чергою, що ж Діма братові не дзвонить і не відповідає, підтримав би… — Підтримав би? – раптом єхидно протягнула дружина брата. – Ви до нас опустилися, підтримка потрібна була, треба ж? А я ось що скажу: не все вам панувати і з панського плеча нам кидати свої недоїдки! Є справедливість на світі, тепер ви – як усі! А то надто жирно жили! Діма не дзвонить? А тому що Діма пам’ятає, як кричав на нього твій Сергій, як подачки нам пхав. Що, грошей не стало вистачати? Поживи тепер нашим життям
— За язик я її не тягнула, сама мені запитання поставила про те, як зараз у Сергія справи йдуть, ну я і відповіла, без якоїсь поганої думки, зрозуміло, такого відгуку […]
У суботу, приїхавши до батька в село без попередження, я застала дивовижну картину: на дворі мамині троянди доглядала незнайома жінка.
У суботу, приїхавши до батька в село без попередження, я застала дивовижну картину: на дворі мамині троянди доглядала незнайома жінка, яка явно нервувала при моїй появі. Батько, вийшовши з дому, […]
Коли син вирішив одружитися на бі дній Алісі, я була проти. Але тоді я не знала які сюpпризи приготувала для нас доля
Ми завжди жили в достатку і ніколи собі ні в чому не відмовляли. Син у мене відучився на лікаря, пішов по стопах покійного батька. Для сина я завжди шукала невістку […]